Розділи творів

Т.Шевченко "Гайдамаки": "Інтродукція", "Галайда",  "Конфедерати", "Титар", "Свято в Чигирині", "Треті півні", "Червоний бенкет", "Гупалівщина", "Бенкет у Лисянці", "Лебедин", "Гонта в Умані", "Епілог".

Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?": (Перша частина): "Польова царівна", "Двужон", "Дитячі літа", "Жив-жив!", "Тайна-невтайна", " Дознався", "Хазяїн". (Друга частина): "Січовик", "Піски в неволі", "Пани Польські", "Махамед", "У москалях", "Максим – старшим". (Частина третя): "Нема землі", "З легкої руки", "Товариство", " Сповідь і покута", " Перший ступінь", "Слизька дорога", "На волі", "Сон у руку", "Наука не йде до бука". (Частина четверта): "Невзначай свої", "Розбишацька дочка", "На своїм добрі", "Новий вік", "Старе – та поновлене", "Лихо не мовчить", "Так оце та правда!".

Ліна Костенко "Маруся Чурай": "Якби знайшлась неопалима книга", "Полтавський полк виходить на зорі", "Сповідь", "Гінець до гетьмана", "Страта", "Проща", "Дідова балка", "Облога Полтави", "Весна, і смерть, і світле воскресіння".

Іван Багряний "Тигролови": (Частина перша): "Дракон", "Світ на колесах", "Навзаводи зі смертю", "Родина тигроловів", "П’ятнування", "В пралісах Сіхоте-Аліню". (Частина друга): "Memento mori", "Осінь у тайзі", "Зима", "Рейд на Хабаровськ", "На кішку", "Навзаводи зі щастям".

Фонетика. Орфоепія. Тест

Література ХХ століття. Тест

Методичний лікбез "Блогосфера як нове освітнє середовище. Готуємося до ЗНО. Банк тестових завдань"

     16 березня 2016 року в Сп.Ш № 15 м.Рівного проведено методичний лікбез для вчителів-словесників міста "Блогосфера як нове освітнє середовище. Готуємося до ЗНО. Банк тестових завдань". 

Програмка лікбезу

Відео 

Відеоурок "Створення тест-форм"

Відеоурок "Перевірка тестів за допомогою додатка Flubaroo"

P.S. На прохання учасників лікбезу готую серію навчальних відеороликів. Слідкуйте за оновленнями.

Тест з теми "Морфологія"

Тарас Шевченко. "Сон" ("У всякого своя доля")

Історія написання: знаючи життя Петербурга зсередини й водночас прекрасно знаючи життя свого народу, Шевченко, як глибокий аналітик, розуміє справжній стан речей у царській Росії й водночас спотворені уявлення мас про цей стан справ.
Рік створення: 8 липня 1844 р.
Напрям: реалізм.
Рід: ліро-епос.
Жанр: сатирична поема, поема-інвектива.
Провідний мотив: засудження справжньої суті російського імперського режиму.
Головні ідеї: засудження кріпосництва та самодержавства в Росії; викриття аморальності паразитизму та вірнопідданства, заклик до людської гідності, пробудження національної свідомості.
Тема: російський тоталітарний імперський режим; життя народу в умовах самодержавної Росії; доля України та її дітей.
Ідея: викриття диявольської сутності світу царської Росії, де все людське, моральне, духовне спотворене до своєї протилежності; засудження історичного безпам’ятства й запроданства українців.
Епіграф: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его».
Композиція: поема орієнтовно розмежовується на такі частини:
- пролог;
- покріпачена Україна;
- сибірські нетрі;
- самодержавний Петербург;
- прийом у царських палатах;
- видіння над Невою;
- вранішня столиця;
- другий прийом у палатах.
Сюжет:
Експозиція: пролог, в якому Шевченко роздумує над тим, що у кожної людини своя доля; зображення соціальних й моральних гріхів, які процвітають в країні.
Зав’язка: п’яний ліричний герой лаштується до сну і врешті-решт летить до неба.
Розвиток подій: зображуються картини життя у часи, коли простий люд був покріпачений самодержавством.
Кульмінація: сатирично висміюються кати і грабіжники народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Образи: людей: ліричний герой – людина, розум якої спочатку затуманений штучними уявленнями про світ навколо (які є продуктом царсько-імперської пропаганди й некритичного ставлення до дійсності), а потім (у сні) починає прозрівати й усвідомлювати страшну правду про царську дійсність; цар – у хибних уявленнях він є великий, страшний, ведмідь; в уявленні людини, яка прозріла, він без владних атрибутів (війська, бюрократів, підлабузників) – маленьке нікчемне кошеня; цариця – у хибних уявленнях є красунею, матір’ю народу, а насправді – кульгава «чапля»; генерали, канцеляристи – слуги, що тримають царат; «землячки»- українці, що втратили національну ідентичність і совість, готові продати батька-матір; дівчата-покритки (в Україні); дівчата-повії (у Петербурзі); Катерина II, Петро І – російські імператори, губителі України; міфологічних істот: сова – мудра нічна птаха, проводир у потойбіччя, бачить, як і поет, коли «всі сплять»; природи: красива природа України, Сибіру (якщо дивитися з висоти).

І. Франко: «Сон» — це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».

Хрестоматія з української літератури

Шукала в Інтернеті хрестоматію з української літератури для підготовки до ЗНО. Знайшла за 2012 рік і тільки онлайн. У хрестоматії вміщено твори, що необхідно прочитати. Користуйтесь :)

Літературний календар березня

1 березня – 115 років від дня народження Павла Андрійовича Байдебури (1901-1985), українського письменника, журналіста.

·          60 років від дня народження Миколи Михайловича Тимчака (1956), українського поета, художника, скульптора

2 березня – 120 років від дня народження Юхима Ґедзя(Олексія Васильовича Савицького) (1896-1937), українського прозаїка.

3 березня – Всесвітній день письменника.

·        205 років від дня народження Антіна Любича Могильницького (1811-1873), українського поета, громадського діяча.

·        85 років від дня народженняЛеоніда Михайловича Тендюка(1931-2012), українського поета, прозаїка.

6 березня – 85 років від дня народження Олександра Івановича Білаша (1931-2003), українського композитора, лауреата Шевченківської премії (1975).

9 березня – Народився Тарас Григорович Шевченко(1814-1861), український поет, художник, мислитель.

10 березня – 155 років з дня смерті Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861), українського поета із світовим іменем, художника, мислителя.

·        85 років від дня народження Миколи Купріяновича Герасименка (1931-2009), українського прозаїка-гумориста.

13 березня – 75 років від дня народження Григорія Максимовича Штоня (1941), українського літературознавця, кінодраматурга, письменника, поета, сценариста, художника.

17 березня – 100 років від дня народження Віктора Арнольдовича Берешадського (1916-1972), українського поета.

18 березня – 120 років від дня народження Надії Віталіївни Суровцевої (1896-1985), української письменниці.

·        105 років від дня народження Любомира Дмитровича Дмитерка (1911–1985), українського письменника.

19 березня – 85 років від дня народження Емми Андрієвської (1931), української поетеси і письменниці (Німеччина).

21 березня – 180 років від дня народження Василя Степановича Гнилосирова (1836-1900), українського письменника, журналіста, педагога.

22  березня – 80 років від дня народження Михайла Григоровича Осадчого (1936-1994), українського поета, прозаїка, правозахисника, журналіста.

23 березня – 140 років від дня народження Григорія Андрійовича Ільїнського (1876-1937), українського мовознавця, історика, археолога, етнографа, педагога.

26 березня – 110 років від дня народження Казиміри Іванівни Полякової (1906-2001), української письменниці.

27 березня – 90 років від дня народження Надії Юхимівни Приходько (1926-1980), української поетеси.

28 березня – 125 років від дня народження Олекси Андрійовича Слісаренка (1891-1937), українського поета, прозаїка.

29 березня – 135 років від дня народження Марійки Підгірянки (Марії Омелянівни Ленерт-Домбровської) (1881-1963), української поетеси.

30 березня – 95 років від дня народження Олексія Івановича Дея (1921-1986), українського літературознавця, книгознавця.

Цитатна характеристика українських письменників

Програма ЗНО з української мови та літератури передбачає не тільки читання літературних творів, а й знань про самих авторів та їх життя, а тому не зайвим буде пригадати кілька цитатних характеристик про відомих українських письменників.

Іван Вишенський
Наближається до кращих взірців барокового стилю. Д. Чижевський

Григорій Квітка-Основ'яненко
Засновник нової української прози. Т.Шевченко

Тарас Шевченко
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. І. Франко.

Пантелеймон Куліш
Куліш - перворядна зірка в нашому письменстві, великий знавець української мови, а притім добрий знавець язиків і літератур європейських народів. І. Франко

Марко Вовчок
Основоположниця дитячої української прози.

Панас Мирний
Корифей української прози.

Ольга Кобилянська
Гірська орлиця.
Велика українська письменниця, бо час нічого не заподіяв її творам, а тільки утвердив їх в нашому народі. В. Земляк
Пишна троянда в саду української літератури. М. Старицький

Михайло Коцюбинський
Сонцепоклонник.
Його проза - це синтез народності і гуманізму, воістину загальнолюдського масштабу інтереси, глибинність естетичного змісту, рівне мислення, вивершеність образів, найяскравіші грані майстерності, завдяки чому твори Коцюбинського - це і духовний образ, і суть буття народу, його жива історія, великі гуманістичні уроки, мрія про будучину. П. Кононенко

Павло Тичина
Шукання й шукання, праця і вимогливість, і, нарешті, вміння з безконечного плину образів відібрати найсвіжіший, наймісткіший, наймузикальніший. О. Гончар

Володимир Сосюра
Глибинно-бентежний березень та замріяно прозорий вересень. М. Стельмах

Микола Хвильовий
Основоположник української прози ХХст.

Іван Нечуй-Левицький
Всеобіймаюче Око України. І.Франко

Остап Вишня
Король українського тиражу.
Остап Вишня - справжній мисливець і при тому поет полювання. М. Рильський

Андрій Малишко
Солов'їне серце України.

Іван Драч
Сонячний поет.

Василь Стус
Поезія Василя Стуса - наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь, одчаїв і спалахів радості, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень у собі і розкривань безмежності світу. Ю.Тевельов

Цільність і всеохопність… патріотизму. М. Коцюбинська

Євген Маланюк
Імператор залізних строф.

Леся Українка 
Дочка Прометея.

Василь Симоненко 

Витязь молодої української поезії. О. Гончар

Олександр Довженко

Гомер українського кіно.

Вебінар + характеристика сертифікаційної роботи (ЗНО-2016)

Львівським регіональним центром оцінювання якості освіти оприлюднено вебінар щодо особливостей ЗНО з української мови та літератури в 2016 році, а також охарактеризовано сертифікаційну роботу.

Книги, які змінюють...

Нещодавно натрапила на список книг, які змінюють свідомість людини та змушують подивитися на світ по-іншому. Варто наголосити на тому, що поряд із класичними творами в списку й книги сучасних українських письменників. Читайте, насолоджуйтесь!

Частина 1.

Частина 2.

Правильний наголос у словах №3

Підручник з української мови (новий)

Оскільки нових підручників, які школи отримали нещодавно, не вистачає для всіх учнів, пропоную вам завантажити на планшети й користуватися електронною версією. 
Наголошую на тому, що тепер будемо працювати на уроках саме за цим підручником.
О.Заболотний "Українська мова" - завантажити.

Правильний наголос у словах №2

Далі буде...

Правильний наголос у словах №1

Дуже часто виникають труднощі в правильному наголошуванні слів. У будь-який момент можемо звернутися до словника, але на ЗНО такої можливості не буде, а тому потрібно просто заучувати певні наголоси. Як показала практика, навіть не всі вчителі правильно наголошують певні слова, що вже говорити про учнів. Ось підбірка слів із наголосами, які ми часто ставимо неправильно. 

P.S. Слідкуйте за дописами, таку "галерею з наголосами" буду поповнювати :) Успіхів!

Класицизм. Іван Котляревський. "Енеїда"

Поема «Енеїда» (1798) відкрила новий етап розвитку української літератури, це перший в українській літературі твір, написаний народною мовою.

1798 р. було надруковано три частини поеми І. Котляревського «Енеїда». Твір став першою ластівкою нової української літератури.

1809 р. – вийшла четверта частина твору, 1822 р. – п’ята, 1825 – 1826 pp. – поему завершено повністю, 1842 р. (після смерті письменника) – видано.

Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 р.

Жанр: травестійна бурлескна поема.

Віршовий розмір: ямб.

Композиція: складається із 6 частин (порівняйте: у Вергілія – 12). Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків; масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним.

Тема: зображення дійсності XVIII ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності. У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троянців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.

Ідея: у творі засуджено жорстокість панів, паразитизм і моральне падіння, хабарництво та лицемірство чиновників; оспівано велику любов до рідної землі і готовність іти на самопожертву. Благородний і чесний народ зможе збудувати самостійну державу, долю якої вирішуватиме сам.

Проблематика: Котляревський порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.

Теорія літератури.

Поема – великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується ліричними відступами.

Травестія (від франц. «перевдягання») – у літературі один з різновидів гумористичної поезії, коли твір з серйозним або навіть героїчним змістом і відповідною йому формою переробляється, «перелицьовується» у твір з комічними персонажами і жартівливим спрямуванням розповіді.

Бурлеск (від італ. «жарт») – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться високим стилем, піднесено.

Література бароко. Г.Сковорода. "Бджола та Шершень"

«Бджола та Шершень»

Історія написання: протягом майже 5 років (1769 р. до 1774 р.) Г.Сковорода створює невеличкі байки, джерелом натхнення для яких слугує, з одного боку, творчість відомого грецького байкаря Езопа, а з іншого, – тогочасна дійсність і філософські погляди митця. Г.Сковорода завершує роботу над байками 1774 р. й укладає збірочку, яку називає «Байки Харківські», оскільки основна їх частина була створена в околицях селища Бабаї на Харківщині. Уперше збірка опублікована 1837 р.

Рік створення: 1774.

Збірка: 26-а байка зі збірки «Байки Харківські», до складу якої входять 30 творів.

Рід: епос.

Жанр: байка.

Тематичний різновид жанру: філософська байка.

Тема: праця в житті людини, пошуки гармонії й секрету людського щастя.

Ідея: обґрунтування думки про споріднену (сродну, природжену) працю як запоруки щастя й гармонії людини в житті, співчуття людям, які не знайшли спорідненої праці (злодії).

Символічні образи: Бджола (символ мудрої людини, яка любить працю й знаходить у ній щастя); Шершень (уособлення людей, що живуть плодами чужої праці й не мають гармонії).

Композиція: байка складається з двох частин: 1) власне байка, де розгорнуто діалог між Бджолою й Шершнем; 2) сила (мораль, висновок), де автор витлумачує прямий зміст образів Бджоли й Шершня та поглиблює думку про «сродну» працю як запоруку щастя й гармонії (на прикладі собаки-мисливця; кота; студента; старого Катона).

Мораль.

Шершень – узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж – мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).

Текст (зі скороченою силою)

– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

– Ти поважний дурень, пане раднику, – відповіла Бджола. – Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:

Шершень – се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола – се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. 

Література бароко. Г.Сковорода. "Всякому місту - звичай і права"

«Всякому місту – звичай і права»

(Із збірки «Сад божественних пісень»)

Історія створення: 10-та пісня збірки Г.Сковороди «Сад божественних пісень» – «Всякому городу нрав и права…» – уважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі. Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини II щодо міст у кінці 60-70-х років. Імператриця в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно – проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи. Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758-1759 pp., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє «крючкодерство»; «чинодралів» і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали «спудеям» великих мук.)

Основна думка: Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить розум та чисте сумління, контрастно протиставляючи їх тогочасному соціальному і побутовому злу.

Жанр: сатиричний вірш, пісня, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець.

Композиція: кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а у двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми.

Текст
Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Література бароко. Г.Сковорода. «De libertate»

«De libertate» (1757 р.)

(«Про свободу»)

Жанр: громадянська лірика.

Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.

Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

Основна думка: свобода найвище благо суспільства та багатство людини; тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».

Ідейний зміст твору.

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність: «Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє. Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це злото, Проти свободи воно лиш болото».

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами: «О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!»

Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г.Сковороди, перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б.Хмельницький, якого і славить митець у цій поезії.

DE LIBERTATE

(Про свободу (лат.))

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

Література бароко. Григорій Сковорода. Біографія