Тарас Шевченко. "Сон" ("У всякого своя доля")

Історія написання: знаючи життя Петербурга зсередини й водночас прекрасно знаючи життя свого народу, Шевченко, як глибокий аналітик, розуміє справжній стан речей у царській Росії й водночас спотворені уявлення мас про цей стан справ.
Рік створення: 8 липня 1844 р.
Напрям: реалізм.
Рід: ліро-епос.
Жанр: сатирична поема, поема-інвектива.
Провідний мотив: засудження справжньої суті російського імперського режиму.
Головні ідеї: засудження кріпосництва та самодержавства в Росії; викриття аморальності паразитизму та вірнопідданства, заклик до людської гідності, пробудження національної свідомості.
Тема: російський тоталітарний імперський режим; життя народу в умовах самодержавної Росії; доля України та її дітей.
Ідея: викриття диявольської сутності світу царської Росії, де все людське, моральне, духовне спотворене до своєї протилежності; засудження історичного безпам’ятства й запроданства українців.
Епіграф: «Дух истины, его же мир не может прияти, яко не видит его, ниже знает его».
Композиція: поема орієнтовно розмежовується на такі частини:
- пролог;
- покріпачена Україна;
- сибірські нетрі;
- самодержавний Петербург;
- прийом у царських палатах;
- видіння над Невою;
- вранішня столиця;
- другий прийом у палатах.
Сюжет:
Експозиція: пролог, в якому Шевченко роздумує над тим, що у кожної людини своя доля; зображення соціальних й моральних гріхів, які процвітають в країні.
Зав’язка: п’яний ліричний герой лаштується до сну і врешті-решт летить до неба.
Розвиток подій: зображуються картини життя у часи, коли простий люд був покріпачений самодержавством.
Кульмінація: сатирично висміюються кати і грабіжники народу.
Розв’язка: «Не здивуйте, / Брати любі, милі, / Що не своє розказав вам, / А те, що приснилось».
Образи: людей: ліричний герой – людина, розум якої спочатку затуманений штучними уявленнями про світ навколо (які є продуктом царсько-імперської пропаганди й некритичного ставлення до дійсності), а потім (у сні) починає прозрівати й усвідомлювати страшну правду про царську дійсність; цар – у хибних уявленнях він є великий, страшний, ведмідь; в уявленні людини, яка прозріла, він без владних атрибутів (війська, бюрократів, підлабузників) – маленьке нікчемне кошеня; цариця – у хибних уявленнях є красунею, матір’ю народу, а насправді – кульгава «чапля»; генерали, канцеляристи – слуги, що тримають царат; «землячки»- українці, що втратили національну ідентичність і совість, готові продати батька-матір; дівчата-покритки (в Україні); дівчата-повії (у Петербурзі); Катерина II, Петро І – російські імператори, губителі України; міфологічних істот: сова – мудра нічна птаха, проводир у потойбіччя, бачить, як і поет, коли «всі сплять»; природи: красива природа України, Сибіру (якщо дивитися з висоти).

І. Франко: «Сон» — це, безперечно, перший в Росії сміливий і прямий удар на гниль і неправду кріпацтва».