Літературний календар січня

2 січня – 175 років від дня народження Тадея Рильського (1841-1902), культурно-освітнього діяча і етнографа.

§  90 років від дня народження Віри Остапівни Вовк (Селянська), української письменниці, прозаїка, літературознавця, драматурга.

§  80 років з дня народження Андрія Степановича Крижанівського (1936-1989), українського письменника, гумориста, сатирика.

§  75 років з дня народження Оксани Павлівни Сенатович (1941-1997), української письменниці.

4 січня – 200 років від дні народження Осипа Остаповича Шушкевича (1816-1870), українського письменника і перекладача.

6 січня – 170 років (1846) з дня написання Т. Шевченком"Заповіту".

·        75 років з дня народження Ганни Танасівни Чубач, української поетеси.

7 січня – 115 років від дня народження Василя Григоровича Чумака (1901-1919), українського поета.

8 січня – 115 років від дня народження Володимира Миколайовича Владка (1901-1974), українського письменника.

·        105 років від дня народження Степана Андрійовича Крижанівського (1911–2002), українського поета, критика, перекладача, літературознавця.

9 січня – 80 років від дня народження Вадима Івановича Пепи, українського поета, прозаїка, сценариста, перекладача.

12 січня – 150 років від дня народження Василя Івановича Харцієва (1866-1937), українського філолога, теоретика літератури.

13 січня – 170 років від дня народження Василя Петровича Милорадовича (1846-1911), українського фольклориста, етнографа, перекладача.

·        160 років від дня народження Василя Миколайовича Мочульського (1856-1920), українського історика літератури, мовознавця, фольклориста.

·        135 років від дня народження Антіна Львовича Лотоцького (1881-1949), українського письменника.

14 січня – День народження Івана Огієнка (1882-1972), українського церковного і громадського діяча, митрополита, мовознавця, історика церкви, педагога.

·        145 років від дня народження Сильвестра Гнатовича Яричевського (1871-1942), українського письменника.

15 січня – 145 років від дня народження Агатангела Кримського (1871—1942), відомого українського вченого, філолога-поліглота(знав понад 60 мов), письменника, критика, перекладача, історика-сходознавця, фольклориста, етнографа, педагога.

16 січня – 95 років від дня народження Івана Яремовича Бойчака (1921–1972), українського літературознавця, літературного критика, прозаїка.

17 січня – 115 років від дня народження Григорія Даниловича Епіка (1901–1937), українського письменника, драматурга.

18 січня – 195 років від дня народження Антіна Петрушевича (1821–1913), українського історика, архівіста, археолога, мовознавця, громадсько-політичного діяча.

·        80 років від дня народження Степана Ілліча Жупанина (1936-2005), українського поета.

·        80 років від дня народження Ігоря Юрійовича Малишевського (1936-2015), українського письменника, кіносценариста, журналіста.

21 січня – 125 років від дня народження Мелентія Омеляновича Кічури (1881-1939), українського поета, мовознавця.

24 січня – 75 років від дня народження Юрія Покальчука (1941-2008), письменника, перекладача, науковця.

·        55 років від дня народження Олександра Васильовича Ірванця, українського письменника, перекладача.

25 січня – 65 років від дня народження Оксани Іванівни Думанської, сучасної української письменниці.

26 січня – 190 років від дня народження Івана Григоровича Наумовича (1826-1891), українського письменника.

27 січня  – 125 років від дня народження Павла Тичини (1891-1967), відомого поета, публіциста, перекладача та громадського діяча.

28 січня – 65 років від дня народження Валерія Ілліча Герланця, українського дитячого письменника.

30 січня – 70 років від дня народження Василя Івановича Фольварочного, українського поета, прозаїка, драматурга.

Література Київської Русі. "Слово про похід Ігорів"

У «Слово про похід Ігорів» присутні елементи двох жанрів: прози й поезії. Перші видавці визначили його як героїчну пісню, сучасники – як поему (поетичність метафор і порівнянь, ритмічна будова значної частини тексту, багата символіка) або повість.

Сучасні вчені відзначають, що тут наявні яскраво виражені епічні елементи, сильний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція, що дає підставу вважати цей оригінальний високохудожній твір героїчною поемою.

Авторство твору.

Думки вчених розійшлися: одні вважають, що твір написаний кимсь із тогочасної феодальної верхівки (може, самим Ігорем чи його сином Володимиром), інші – незнатною людиною, вихідцем з Чернігово – Сіверщини, одним із учасників походу, який повернувся на батьківщину. Деякі вважають автором Бояна.

Техніка написання «Слова…». Видання твору.

Віднайдений текст «Слова…» був написаний скорописом без проміжків між словами, з надрядковими літерами і знаками (титлами), що для економії дорогого пергаменту ставилися замість пропущених літер.

Згодом О.І. Мусіним-Пушкіним текст був поділений на слова, речення, абзаци. Було зроблено копії.

1792р. – час відкриття рукопису.

1800р. – перше видання «Слова…».

Тема твору: зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Ідея твору: заклик до єднання, любові до рідної землі.

«Слово про похід Ігорів» – не тільки найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, але й зразок героїчного епосу народу. Невідомий автор закликає берегти й любити Русь-Україну, примножувати її багатства.

Характерні риси «Слова…» (спільні для всіх усних і писемних творів героїчного епосу):

- проводиться тема захисту рідної землі від народу-агресора;

- історичне тло створюється у протистоянні ворогу;

- у центрі боротьби стоїть держава;

- епічні герої орієнтуються на верховного правителя, який уособлює народну єдність;

- з повагою мовиться про родоначальників;

- герої проявляють небачену сміливість і в бій за рідну землю йдуть, як на свято.

Історична основа.

Невідомий автор розповідає про похід новгород-сіверського князя на половців 1185 р.

Міжусобні змагання князів Київської Русі за землю призвели до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, захоплення полонених, убивства родичів.
Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. нападали на східнослов’янські землі.
Керуючись головним завданням (захист Руської землі), у 1183 р. Великий князь київський Святослав з допомогою ще кількох князів переміг половців. Князь Ігор також вирішує завоювати половців: перший похід – вдалий, другий (через 2 роки, у 1185 р.) – закінчився поразкою у битві на р. Каялі.

Композиція.

• вступ (пісня Бояна) – роздуми автора над манерою описування подій;

• основа частина (кілька оповідань):

- виступ Ігоревої дружини;

- похід;

- битви з половцями;

- сон і «золоте слово» Святослава;

- «плач Ярославни»;

- втеча Ігоря з полону;

• закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).

Образи «Слова…».

Центральні образи: Руська земля, Ігор, Святослав, Ярославна, Всеволод, автор та ін.

Людські характери змальовано скупо, але в кожному підкреслено найприкметнішу рису: в Ігоря – хоробрість, у Святослава – мудрість, у Ярославни – вірність.

Руська земля: Дніпро, Дон, Волга, Рось, Сула, Донець, Дунай, Чорне й Азовське моря, міста Київ, Корсунь, Чернігів, Новгород, Галич, Путивль, половецькі степи, тощо – усе набуває людських рис, оспівується з використанням мотивів давньої слов’янської міфології.

«Криваві зорі світ провіщають; чорни тучі з моря ідуть… Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають».

Князь Ігор.

Автор «Слова» відроджує героїчний образ Ігоря — полководця, вождя, який вийшов у похід за землю Руськую.

Затемнення сонця – авторський поетичний прийом, за допомогою якого повністю реабілітується князь Ігор і його похід. Згідно з уявленнями XII ст. затемнення було провісником можливої біди, яка, однак, не вважалася неминучою. Тому князь Ігор приймає рішення вийти в похід назустріч небезпеці і відвести біду від рідної землі навіть ціною власного життя. Це і є найвищий подвиг в ім’я Вітчизни.
Ігор Святославич – чесний і відкритий, гордий і відважний, мужній і рішучий, вольовий, зневажає смерть, полон для нього – найбільша ганьба («Лучче ж потятим бути, аніж полоненим…»), але необачний, надміру запальний.
Святослав – великий державний діяч, справжній патріот і благородна людина, мудрий, хоробрий, висуває ідею єдності руських князів з метою зміцнення КИЇВСЬКОЇ держави.

Ярославна.
(справжнє історичне ім’я – Сфросинія, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла) – єдиний жіночий образ твору. Вірна й самовіддана дружина князя Ігоря, наділена моральною красою, глибоким ліризмом, здатна на самопожертву заради коханого, усієї держави. Вона звертається до сил природи (Дніпра-Славутича, Вітру, Сонця), щоб ті послабили полонські муки не лише її чоловіка, а й інших воїнів-русичів. Ярославна – заступниця всіх воїнів Київської Русі.

Переклади і переспіви «Слова…».

Переклад – це текст, слово, усне висловлювання, літературний твір, перекладені з однієї мови на іншу з максимальним збереженням стилю письменника, мовних особливостей. У перекладі не повинно бути імпровізації.
Переспів – вільний переклад віршами; те, що є повторенням відомого, сказаного, написаного; це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору.

«Слово про похід Ігорів» спонукало багатьох письменників до створення високомайстерних перекладів і переспівів. Перший переклад твору українською мовою належить М. Шашкевичу. У другій половині XIX ст. талановиті переклади
та переспіви «Слова…» здійснили І. Вагилевич, M. Максимович, С. Руданський, Т. Шевченко, І. Франко, Ю. Федькович, Б. Грінченко та ін.; у XX ст. – М. Зеров, Н. Забіла, В. Шевчук, Вал. Шевчук, П. Тичина, А. Малишко та ін. У стилі народної думи Панас Мирний склав переспів «Дума про військо Ігореве». Одним із найкращих поетичних переспівів вважають «Слово про Ігорів похід» М. Рильського.

За сюжетом «Слова…» композитор О. Бородін написав оперу «Князь Ігор».

Фонетика. Характеристика звуків мовлення

М'які звуки запам'ятовуємо за формулою: 
"Де ти з'їси ці лини" + [р'] і [дз']; [й] - завжди м'який.
Решта приголосних звуків - пом'якшені.
М'якість позначається ['], а пом'якшення - [^,].

Прозовий уривок напам'ять. 11 клас

     Мої дорогі, за зимові канікули ви повинні вивчити й на початку 2 семестру розказати напам'ять прозовий уривок. Для 11 класу - це 110-120 слів (згідно з рекомендаціями Міністерства освіти і науки України від 28.08.2012 року). 

     Пропоную уривок із твору сучасної письменниці Ірен Роздобудько "Все, що я хотіла сьогодні", який ми вивчали на уроці української літератури. Але ви можете обрати уривок із будь-якого програмового прозового твору в 11 класі за бажанням.

*     *     *     *     *     *

– Знаєш, я десь читала, що кожній людині випадає двадцять один шанс на день щось змінити або хоча б трошки зрушити в своєму житті. Чому саме двадцять один, не знаю, але одного разу я спробувала порахувати – і в мене вийшла саме ця цифра! Ми звикли думати, що шанс – то щось велике і доленосне. Ну, наприклад, до тебе ні сіло ні впало підходить – а краще, під'їжджає на білому лімузині! – якийсь крутелик і пропонує очолити філію його банку на Карибських островах. Або ж – залежно від твоєї уяви і здібностей – підвалює режисер і пропонує головну роль. Такого не буває! І це – не шанс, а дурні фантазії…

Кожен наш день – це ланцюжок шансів. Якщо помічаєш і використовуєш перший – на нього відразу ж нанизується другий, третій.

Ірен Роздобудько

«Все, що я хотіла сьогодні».

Літературний календар грудня

06 грудня - 75 років від дня народження І. Калинець (Стасів) (1940-2012), української письменниці, педагога, правозахисника.

07 грудня - 115 років від дня народження К.В. Білокур (1900-1961), української художниці, майстра народно-декоративного живопису.

11 грудня - 125 років від дня народження  М.М. Матіїва-Мельника (справж. Мельник) (1890-1947), українського письменника, перекладача, журналіста й педагога.

14 грудня - 175 років від дня народження М.П. Старицького (1840-1904), українського письменника, режисера, актора, театрального та громадсько-культурного діяча.

19 грудня - 95 років від дня народження М.Д. Руденка (1920-2004), українського прозаїка, драматурга, філософа, правозахисника.

24 грудня - 95 років виповнюється Святославу Караванському (1920), українському поету, журналісту, мовознавцю, перекладачу, правозахиснику.

31 грудня - 170 років від дня народження Сильвестра Лепкого (1845-1901), українського письменника, громадсько-культурного діяча, священника.

Вікторина. Іменник. 6 клас

Пропоную завантажити та пройти вікторину, щоб узагальнити вивчене з теми "Іменник".
Успіхів!

Псевдоніми та справжні імена письменників

Григорій Квітка-Основ’яненко – Григорій Федорович Квітка. 

Марко Вовчок – Марія Олександрівна Вілінська. 

Іван Нечуй-Левицький – Іван Семенович Левицький. 

Панас Мирний – Панас Якович Рудченко. 

Іван Карпенко-Карий – Іван Карпович Тобілевич. 

Леся Українка – Лариса Петрівна Косач (за чоловіком – Квітка).

Олександр Олесь – Олександр Іванович Кандиба. 

Микола Хвильовий – Микола Григорович Фітільов. 

Остап Вишня – Павло Михайлович Губенко. 

Іван Багряний – Іван Павлович Лозов’ягін. 

Тест. Фразеологія. 6 клас

    Зроблено в Майстер-тест    

Малюнкова інтерпретація творів української літератури

"Блукаючи" в контакті, натрапила на цікаву інтерпретацію творів української літератури. Можливо, комусь знадобиться :)

Таблиця присвят творів української літератури

Деякі письменники  свої твори присвячували комусь або чомусь. Завдання такого типу трапляються в тестах ЗНО, тому пропоную вам автора, назву твору та присвяту.

Т.Шевченко «Катерина» – В.А.Жуковському.

Т.Шевченко «Кавказ» – Якову де Бальмену.

М.Коцюбинський «Intermezzo» – Кононівським полям.

О.Кобилянська «Земля» – Батькові письменниці.

М.Хвильовий «Я(Романтика)» – «Цвiтовi яблунi» М.Коцюбинського.

Гр.Тютюнник «Три зозулі з поклоном» – Любові Всевишній.

Марко Вовчок «Інститутка» – Т. Шевченку.

О.Кобилянська «Людина» – Наталi Кобринськiй.

Місце розгортання подій у творах

У багатьох творах з української літератури чітко описано місце розгортання подій. Хоча, здавалося б, це незначна деталь і її можна упустити, але часто такі завдання трапляються в тестах ЗНО. А тому в нагоді стане визначення місця розгортання подій у певних творах. 

Тарас Шевченко «Гайдамаки» – десь на Правобережжі.

Ольга Кобилянська «Земля» – село Димки неподалік Чернівців на Буковині.

Леся Українка «Лісова пісня» – на Волині.

«Бондарівна» – у Богуславі.

Іван Котляревський «Наталка Полтавка» – під Полтавою.

Тарас Шевченко «Сон» – Україна, Сибір і Петербург.

Олесь Гончар «За мить щастя» – у Рангуні.

Пантелеймон Куліш «Чорна рада» – на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині.

Марко Вовчок «Максим Гримач» – біля Черкас.

Панас Мирний «Хіба ревуть воли як ясла повні» – у Пісках.

Михайло Коцюбинський «Іntermezzо» – біля Кононівки.

Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків» – Гуцульщина.

Юрій Яновський «Подвійне коло» – під Компаніївкою.

Юрій Яновський «Шаланда в морі» – с. Дофіївка біля Одеси.

Валер'ян Підмогильний «Місто» – у Києві.

Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» – у Семигорах.

Іван Багряний «Тигролови» – територія Зеленого Клину – місце українських переселенців у Сибіру.

Микола Куліш «Мина Мазайло» – у Харкові.

Остап Вишня «Сом» – на річці Оскіл.

Олександр Довженко «Україна в огні» – у Тополівці.

Ліна Костенко «Маруся Чурай» – у Полтаві, Києві.

Фразеологія. 6 клас

Конкурс від ВВС

ВВС Україна оголошує конкурс читацьких рецензій у рамках літературної премії Книга року ВВС-2015.

Щоб правильно й змістовно написати рецензію, можна скористатися порадами в статті. Успіхів!

Літературний календар листопада

05 листопада - 100 років від дня народження А.М. Хоружного (1915-1991), українського письменника.

07 листопада - 160 років від дня народження Д.І. Яворницького (1855-1940), українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, письменника, поета.

09 листопада - День української писемності та мови.

19 листопада - 120 років від дня народження Степана Масляка (1895-1960), українського поета, перекладача.

28 листопада - 125 років від дня народження З. П. Тулуб (1890-1964), української письменниці.

Новини ЗНО-2016

     Міністром освіти Сергієм Квітом та новим директором Українського центру оцінювання освіти Вадимом Карандієм проведено брифінг, у ході якого висвітлено кілька важливих питань щодо перспектив ЗНО-2016. Що ж стосується української мови та літератури, то важливим, зокрема, є те, що скасовано дворівневість тестів, а також і те, що тестування проводитиметься за програмою, затвердженою минулого року. 
     АКЦЕНТУЮ УВАГУ на тому, що попередньо викладала програму зі змінами, тепер їх не буде. Список творів викладу окремо.

Онлайн-тести ЗНО з української мови та літератури

     Інтернет-ресурсом Освіта.ua створено базу тестів ЗНО з різних предметів, зокрема й української мови та літератури. 
     Раджу проходити їх, щоб звикати до формату іспиту ЗНО, а також перевірити себе й з'ясувати, над якими темами потрібно попрацювати додатково.  

Фольклор. Балада "Бондарівна"

Балада – жанр усної народної творчості, який є популярним сьогодні. Сповнені натхненної поетизації краси й душевної величі простої трудящої людини трагічної долі, уболівань за безневинно страченим життям, ці твори з позиції здорової народної моралі засуджують будь-яке насильство й злочин, зраду й наругу.

Балада (фр. ballade, від провансальського balada – танцювати) – невеликий за розміром ліро-епічний твір фольклорного походження на легендарну чи історичну тему. У ньому, як правило, розповідається про щось незвичайне, виняткове, героїчне; реальне часто поєднується з фантастичним.

Особливості народних балад:

• усне поширення й зберігання;

• реальне часто поєднується з фантастичним;

• невелика кількість персонажів;

• підкреслена узагальненість;

• відсутність деталізації;

• стислість у викладі матеріалу;

• «Магічна музичність»;

• композиція (вступ, основна частина, висновок);

• гостросюжетність.

Історія виникнення цього жанру

Балада – один з улюблених видів словесної творчості українського народу. Цей фольклорний жанр став широко вживатись в Україні з початку ХІХ ст.
Цей жанр виник як пісня до танцю. Слово «балада» походить від грецького «рухатися», від якого утворене і латинське «танцюю». Поступово словесний текст разом з мелодією відділялися від танцю, і балада стала одним із видів народних пісень, в яких зображувались героїчні або незвичайні фантастичні події переважно героїчного характеру, через які відтворились гострі переживання дійових осіб.

Тематичне розмаїття балад:

• родинно-побутові (взаємини між батьками і дітьми, братами і сестрами);

• історичні (змальовується козацьке життя, смерть козака на полі бою);

• поетичний світогляд народу, його міфологічні уявлення (перетворення людини на рослину, тварину, птаха; розуміння нею природи);

• про кохання (розкриваються почуття кохання і ненависті, образи й ревнощі).

Народні балади близькі до історичних пісень. Але якщо в історичних піснях на першому місці – правдиве зображення конкретної події чи конкретного героя, то в баладі основним є висловлення глибоких переживань, що викликані цими подіями. Вони відзначаються виразною драматичною напруженістю, відображають фантастичні і трагічні події з життя.

"Бондарівна"

У баладі розповідається про те, що в «містечку Богуславку...гуляла Бондарівна, як пишная пава». Серед дівчат була й Бондарівна, коли до них підійшов пан Каньовський. Він обійняв, а потім ще й поцілував Бондарівну, на що дівчина відповіла, що пан «не годен» її цілувати, а тільки «роззувати!». Добрі люди шепнули Бондарівні, щоб вона тікала. Бігла дівчина «з високого мосту, ...помежи домами, А за нею два жовніри 3 голими шаблями». Коли спіймали Бондарівну й привели до пана, той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє – і Каньовський її застрелив. А батькові давав таляри «за хорошу дочку».

У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів.

Тема: оспівування трагедії Бондарівни, яка не скорилася волі пана Каньовського.

Ідея: возвеличення волелюбства, мужності, нескореності, засудження жорстокості, підступності.

Художні особливості твору:

Порівняння: «Там гуляла Бондарівна, як пишная пава», «Межи ними Бондарівна, як сива голубка!».

Риторичні оклики: «Тікай, тікай, Бондарівно, буде тобі лихо!», «Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!», «Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!», «Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!», «Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне!», «Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!», «Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!», «А вже ж дівку Бондарівну навіки сховати!».

Звертання: «Тікай, тікай, Бондарівно...», «А чи волиш, Бондарівно?..», «Ой волію ж я, пан Каньовський...», «Оце ж тобі, старий Бондар...», «Бондарівно, моя донька...».

Повтори: «Тікай, тікай...», «...хорошая» хорошого...», «старий Бондар...».

Риторичні запитання: «А чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити?».

Епітети: «добрі люди», «сира земля».

Гіпербола: «ударили в усі дзвони».

Текст балади

«Бондарівна»

У містечку Богуславку Каньовського пана

Там гуляла Бондарівна, як пишная пава.

У містечку Богуславку сидить дівок купка,

Межи ними Бондарівна, як сива голубка.

Прийшов до них пан Каньовський

та й шапочку ізняв,

Обійняв він Бондарівну та й поцілував.

«Ой не годен пан Каньовський мене цілувати,

Тільки годен пан Каньовський мене роззувати!»

Ой шепнули люди добрі Бондарівні тихо:

«Тікай, тікай. Бондарівно, буде тобі лихо!»

Ой тікала Бондарівна з високого мосту

Сама ж вона хорошая, хорошого зросту.

Ой тікала Бондарівна помежи горами,

А за нею два жовніри з голими шаблями.

Ой повели Бондарівну помежи крамниці, —

Прицілився пан Каньовський з срібної рушниці:

«Ой чи хочеш. Бондарівно, ізо мною жити,

А чи волиш. Бондарівно, в сирій землі гнити?»

«Ой волю ж я, пан Каньовський, в сирій землі гнити.

Ніж з тобою поневолі на цім світі жити!»

Ой як тільки Бондарівна та цеє сказала.

Ой вистрілив пан Каньовський — Бондарівна впала...

«Ой ідіте до Бондаря, дайте батьку знати:

Нехай іде свою доньку на смерть наряджати!»

Ой посунув пан Каньовський по столу таляри:

«Оце ж тобі, старий Бондар, за личко рум'яне!

Ой на ж тобі, старий Бондар, таляриків бочку, —

Оце тобі, старий Бондар, за хорошу дочку!»

Ударився старий Бондар в стіну головою:

«Бондарівно, моя донько, пропав я з тобою!»

Ой поклали Бондарівну на тесову лавку,

Поки звелів пан Каньовський викопати ямку.

Лежить, лежить Бондарівна день та ще й годину,

Поки звелів пан Каньовський зробить домовину.

Ударили в усі дзвони, музики заграли,

А вже ж дівку Бондарівну навіки сховали!