Правильний наголос у словах №2

Далі буде...

Правильний наголос у словах №1

Дуже часто виникають труднощі в правильному наголошуванні слів. У будь-який момент можемо звернутися до словника, але на ЗНО такої можливості не буде, а тому потрібно просто заучувати певні наголоси. Як показала практика, навіть не всі вчителі правильно наголошують певні слова, що вже говорити про учнів. Ось підбірка слів із наголосами, які ми часто ставимо неправильно. 

P.S. Слідкуйте за дописами, таку "галерею з наголосами" буду поповнювати :) Успіхів!

Класицизм. Іван Котляревський. "Енеїда"

Поема «Енеїда» (1798) відкрила новий етап розвитку української літератури, це перший в українській літературі твір, написаний народною мовою.

1798 р. було надруковано три частини поеми І. Котляревського «Енеїда». Твір став першою ластівкою нової української літератури.

1809 р. – вийшла четверта частина твору, 1822 р. – п’ята, 1825 – 1826 pp. – поему завершено повністю, 1842 р. (після смерті письменника) – видано.

Використавши сюжет поеми римського поета Вергілія, Котляревський травестував його, наповнив національним змістом і створив цілком оригінальну поему, у якій з енциклопедичною широтою і точністю відобразив життя і побут українського народу. Твір написаний живою розмовною мовою, легким, грайливим і жартівливим віршем. Головне достоїнство «Енеїди» – яскравий національний колорит, різнобічне зображення життя усіх верств суспільства XVIII ст., передусім козацтва, його боротьби за державність після зруйнування Запорозької Січі у 1775 р.

Жанр: травестійна бурлескна поема.

Віршовий розмір: ямб.

Композиція: складається із 6 частин (порівняйте: у Вергілія – 12). Котляревський вплітає у твір епізоди з життя українських козаків, старшини, селянства, міщан, священиків; масштабні описи побуту українського суспільства, що робить твір оригінальним.

Тема: зображення дійсності XVIII ст., показ паразитизму, жорстокості, хабарництва, пияцтва, зажерливості, пихатості панівних класів, акцент на їх соціальній і моральній нікчемності. У поемі Котляревський протиставив затхлості життя волелюбних і незалежних троянців-запорожців, оспівав їхні високі моральні якості: любов до рідної землі, готовність іти заради неї на самопожертву, чесність і благородство, показав самобутність українців.

Ідея: у творі засуджено жорстокість панів, паразитизм і моральне падіння, хабарництво та лицемірство чиновників; оспівано велику любов до рідної землі і готовність іти на самопожертву. Благородний і чесний народ зможе збудувати самостійну державу, долю якої вирішуватиме сам.

Проблематика: Котляревський порушує ряд суспільно важливих для українського народу проблем: соціальної нерівності, захисту рідної землі від ворогів, громадянського обов’язку, честі сім’ї, виховання дітей, дружби, кохання та інші.

Теорія літератури.

Поема – великий за обсягом ліро-епічний віршований твір, в якому зображені значні події та яскраві характери, а розповідь героїв супроводжується ліричними відступами.

Травестія (від франц. «перевдягання») – у літературі один з різновидів гумористичної поезії, коли твір з серйозним або навіть героїчним змістом і відповідною йому формою переробляється, «перелицьовується» у твір з комічними персонажами і жартівливим спрямуванням розповіді.

Бурлеск (від італ. «жарт») – жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться високим стилем, піднесено.

Література бароко. Г.Сковорода. "Бджола та Шершень"

«Бджола та Шершень»

Історія написання: протягом майже 5 років (1769 р. до 1774 р.) Г.Сковорода створює невеличкі байки, джерелом натхнення для яких слугує, з одного боку, творчість відомого грецького байкаря Езопа, а з іншого, – тогочасна дійсність і філософські погляди митця. Г.Сковорода завершує роботу над байками 1774 р. й укладає збірочку, яку називає «Байки Харківські», оскільки основна їх частина була створена в околицях селища Бабаї на Харківщині. Уперше збірка опублікована 1837 р.

Рік створення: 1774.

Збірка: 26-а байка зі збірки «Байки Харківські», до складу якої входять 30 творів.

Рід: епос.

Жанр: байка.

Тематичний різновид жанру: філософська байка.

Тема: праця в житті людини, пошуки гармонії й секрету людського щастя.

Ідея: обґрунтування думки про споріднену (сродну, природжену) працю як запоруки щастя й гармонії людини в житті, співчуття людям, які не знайшли спорідненої праці (злодії).

Символічні образи: Бджола (символ мудрої людини, яка любить працю й знаходить у ній щастя); Шершень (уособлення людей, що живуть плодами чужої праці й не мають гармонії).

Композиція: байка складається з двох частин: 1) власне байка, де розгорнуто діалог між Бджолою й Шершнем; 2) сила (мораль, висновок), де автор витлумачує прямий зміст образів Бджоли й Шершня та поглиблює думку про «сродну» працю як запоруку щастя й гармонії (на прикладі собаки-мисливця; кота; студента; старого Катона).

Мораль.

Шершень – узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж – мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон).

Текст (зі скороченою силою)

– Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але всі безмозкі. Видно, що ви без пуття закохані в мед.

– Ти поважний дурень, пане раднику, – відповіла Бджола. – Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука.

Сила:

Шершень – се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола – се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. 

Література бароко. Г.Сковорода. "Всякому місту - звичай і права"

«Всякому місту – звичай і права»

(Із збірки «Сад божественних пісень»)

Історія створення: 10-та пісня збірки Г.Сковороди «Сад божественних пісень» – «Всякому городу нрав и права…» – уважається класичним зразком соціальної сатири в давній українській літературі. Слова «всякому городу нрав і права» наштовхують на думку про адміністративні заходи Катерини II щодо міст у кінці 60-70-х років. Імператриця в цей час посилено запроваджувала дворянсько-бюрократичну систему управління губернських та повітових міст, визначала своє розуміння тези «всякому городу нрав и права». Отже, вірш спрямований не тільки проти загальних соціальних пороків, а й конкретно – проти запроваджуваних порядків бюрократичної системи. Десята пісня написана у селі Ковраї десь у 1758-1759 pp., коли автор перебував у панському маєтку в ролі вчителя-слуги і пильно придивлявся до життя селян-кріпаків, гостро реагував на жорстоке поводження з ними.

Тема: сатиричне зображення панів, чиновників, купців, дворянсько-бюрократичної системи управління.

Ідея: нищівне висміювання і засудження моральних вад тогочасного суспільного життя (спосіб життя, інтереси і прагнення поміщиків та купців; тлумачення чиновниками законів з вигодою для себе, їхнє «крючкодерство»; «чинодралів» і віршомазів-панегіристів, які прислужництвом і підлабузництвом прагнули здобути високі посади, що давали добрі прибутки; схоластичну систему освіти, яка завдавали «спудеям» великих мук.)

Основна думка: Г. Сковорода сатирично викриває і заперечує весь тогочасний лад як антилюдяний і аморальний; підносить розум та чисте сумління, контрастно протиставляючи їх тогочасному соціальному і побутовому злу.

Жанр: сатиричний вірш, пісня, де поет представляє й осміює цілу галерею грішників, що не живуть за своїм покликанням і ганьблять інших: це жадібний поміщик, лихвар, брехливі купець і юрист, підлабузник-сластолюбець.

Композиція: кожна строфа вірша складається з шести рядків. У чотирьох перших автор відображає ті чи інші риси живої дійсності, а у двох наступних, що звучать як рефрен, протиставляє їм свої роздуми.

Текст
Всякому місту – звичай і права,
Всяка тримає свій ум голова;
Всякому серцю – любов і тепло,
Всякеє горло свій смак віднайшло.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Панські Петро для чинів тре кутки,
Федір-купець обдурити прудкий,
Той зводить дім свій на модний манір,
Інший гендлює, візьми перевір!
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Той безперервно стягає поля,
Сей іноземних заводить телят.
Ті на ловецтво готують собак,
В сих дім, як вулик, гуде від гуляк.
Я ж у полоні нав'язливих дум:
Лише одне непокоїть мій ум.

Ладить юриста на смак свій права,
З диспутів учню тріщить голова,
Тих непокоїть Венерин амур,
Всяхому голову крутить свій дур.
В мене ж турботи тільки одні,
Як з ясним розумом вмерти мені.

Знаю, що смерть – як коса замашна,
Навіть царя не обійде вона.
Байдуже смерті, мужик то чи цар,-
Все пожере, як солому пожар.
Хто ж бо зневажить страшну її сталь?
Той, в кого совість, як чистий кришталь...

Література бароко. Г.Сковорода. «De libertate»

«De libertate» (1757 р.)

(«Про свободу»)

Жанр: громадянська лірика.

Тема: вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, оспівуючи волю як найбільше багатство людини.

Ідея: уславлення Богдана Хмельницького, народного героя, який присвятив своє життя боротьбі за волю і щастя українського народу; утвердження свободи людини як найвищої суспільної цінності.

Основна думка: свобода найвище благо суспільства та багатство людини; тільки за умови отримання волі людина почуватиме себе щасливою; ніяке золото не замінить «вольности».

Ідейний зміст твору.

Поезія починається спокійним філософським міркуванням про те, що являє собою воля, яка її цінність: «Що є свобода? Добро в ній якеє? Кажуть, неначе воно золотеє. Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це злото, Проти свободи воно лиш болото».

Дуже показовим є прославлення в цьому вірші Богдана Хмельницького як «батька вольності», як вірного сина українського народу. Поет закінчує твір словами: «О, якби в дурні мені не пошитись, Щоб без свободи не міг я лишитись. Слава навіки буде з тобою, Вольності отче, Богдане-герою!»

Таким чином, найбільшою радістю, яка повинна належати людині, є її свобода. Подібний лозунг за часів поступового наступу кріпосництва був дуже своєчасним і завбачливим. У протиставленні золота і свободи, на думку Г.Сковороди, перемагає свобода. І уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, є Б.Хмельницький, якого і славить митець у цій поезії.

DE LIBERTATE

(Про свободу (лат.))

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою,

Вольності отче, Богдане-герою!

Література бароко. Григорій Сковорода. Біографія

Література Київської Русі. "Повість минулих літ" (уривки)

На початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках XIV – XV ст. Найдавнішими вважають список Лаврентіївський (1377) та Іпатіївський (XV ст.).

Історія написання: за однією з легенд, Нестора, який вирішив піти в ченці до Києво-Печерського монастиря, відправили послушником розбирати й упорядковувати рукописи; вивчивши папери й побачивши хаос, який там був, Нестор починає упорядкування існуючих хронік і навіть дописує свої відомості про події, очевидцем яких був сам автор; у результаті він докорінно переробляє скупі відомості про виникнення Русі та її місце в історії, широко подає географічні, етнографічні та культурно-історичні відомості про Руську землю. Його працю продовжить Сильвестр. Загалом літопис писатиметься й дописуватиметься понад 200 років.

Мова: давньоукраїнська (мова Київської Русі).

Рік створення: 1113.

Рід: епос.

Жанр: літопис (хроніка).

Тематичний різновид: історична оповідь.

Загальні мотиви: історія й становлення Київської Русі; захоплення безстрашністю князів і героїчним минулим Руської землі; глибокий сум через княжі чвари та міжусобиці; наскрізний мотив — заклик до безкорисливого служіння Вітчизні, до єдності як запоруки держави; уславлення Русі; засудження міжусобиць; осуд язичництва, утвердження християнського світогляду.

Тема твору: висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності.

Ідея твору: возвеличення давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму.

Оповідання про заснування Києва

Тема: заснування Києва; доля Кия.

Ідея: утвердження правдивого погляду на історію заснування Києва й на те, ким був Кий; возвеличення полян як мудрих людей.

Образи: людей: брати Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь; поляни; цар Царго-родський; природи: Дніпро; три гори, названі Боричів, Щекавиця, Хоривиця; ліс, бір; Дунай; предметів і явищ: заснування; місто Київ; перевіз; Царгород; містечко Києвець; смерть.

Композиція (зміст): згадка про полян, які живуть окремими родами — розповідь про братів і сестру, які поселилися на горах і про заснування міста, яке назвали на честь старшого брата Кия — аргументи проти того, що Кий був перевізником через Дніпро — розповідь про похід Кия в Царгород і про подарунки йому — розповідь про зупинку Кия на Дунаї й заснування містечка Києвець — смерть Кия по поверненню — смерть братів і сестри.

Оповідання про напад хозар

Тема: напад хозар на полян з метою вимагання данини й наслідки цього.

Ідея: утвердження думки про місію полян як людей, що будуть правити як хозарами, так і іншими народами; возвеличення мудрості полян шляхом проведення аналогії з біблійною історією Мойсея.

Образи: людей: поляни; хозари; старійшини хозарські; фараон, цар єгипетський; Мойсей; природи: ліс і гори над Дніпром; предметів і явищ: утиски; данина; меч — двобічно гострий; шабля — однобічно гостра; погибель; володарювання.

Символічні образи: меч (символ сили, влади на всі боки); шабля (символ меншої влади); Мойсей (символ того, як збуваються пророцтва; символ сили, влади, перемоги, виконання Божої волі).

Композиція (зміст): після смерті братів Кия, Щека й Хорива і сестри полян утискають довколишні племена — хозари вимагають данини — поляни дають від «диму» по мечу — старійшини хозарські вбачають у такій данині символічний знак: двобічна зброя (меч) переважить однобічну (шаблю), тобто русичі будуть правити іншими, а не хозари ними — підтвердження передбачення хозарських мудреців посиланням на біблійну історію про те, як у Мойсееві єгипетські мудреці свого часу впізнали того, хто «принизить колись Єгипет» — пророцтво збулося: руські князі правлять хозарами й по сьогодні.

Оповідання про помсту Ольги древлянам

Тема: помста княгині Ольги за смерть свого чоловіка Ігоря.

Ідея: утвердження думки про безсумнівну справедливість кари володаря попри те, що причною для помсти є його власні несправедливі дії; утвердження думки про необхідність «сильної князівської руки»; возвеличення мудрості й прозірливості великої княгині Ольги.

Образи: людей: древляни; київський князь Ігор — жадібний, несправедливий, убитий древлянами за це; Мал — древлянський князь; посланці древлян; княгиня Ольга — дружина Ігоря, мудра й підступна правителька; син Святослав; природи: ліс, річка, голуб; предметів і явищ: данина; смерть; могила; лодія; рів; баня; пожежа; погибель; володарювання.

Символічні образи: спис (символ воїна, володаря); голуб (символ сили, влади, помсти).

Час подій: 6453 (945) — 6454 (946).

Місце подій: Іскоростень, Київ, Вишгород.

Композиція (зміст): Ігор бере данину в древлян — йому здається мало, він бере ще — обурені древляни убивають його й ховають — вирішують оженити свого князя Мала на княгині Ользі, а з її дитиною Святославом зробити все, що завгодно — відправляють посланців — Ольга просить їх прийти завтра, сказавши зранку тим, хто їх кликатиме: «Не їдемо на конях, ні пішки не підемо, але понесіть нас у лодії» — уночі Ольжині воїни виривають велику яму, куди вранці вкидають цілу лодію, у якій живцем закопують посланців — Ольга відправляє посланців до древлян і просить, щоб ті прислали їй найкращих мужів — мужів, які приїхали, Ольга спалює в бані — Ольга йде до древлян, просить їх підготувати меди, щоб справити тризну по чоловіку — напоєних древлян наказує вирізати — древлянські й полянські воїни сходяться на бій — малий Святослав метає списа — поляни перемагають, перелякані древляни ховаються в домівках — Ольга обіцяє їм мир, але просить наостанок маленьку данину «по три голуби й по три горобці» від диму — раді древляни їй дають цю данину — воїни Ольги підпалюють птахів, а ті летять до своїх гнізд — Іскоростень згорів, а хто вцілів, узяті в полон — Ольга накладе ще більшу данину й править довго й у злагоді зі своїм сином Святославом.

Художні засоби виразності: епітет, інверсія; короткі афористичні речення; репліки дійових осіб; ритмізована мови; алітерація.

Літературний календар лютого

1 лютого – 90 років від дня народження Ганни Олександрівни Камінної (1926-1994), української поетеси, письменниці.

2 лютого – 115 років від дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного (1901-1937), українського письменника, перекладача.

10 лютого – 50 років від дня народження Сергія Дмитровича Пантюка (1966), українського письменника, журналіста, громадського діяча і видавця.

11 лютого – 80 років від дня народження Євгена Григоровича Куртяка (1936-1996), українського письменника.

12 лютого – 145 років від дня народження Леся Семеновича Мартовича (1871-1916), українського письменника.

·        115 років від дня народження Івана Юхимовича Сенченка (1901-1975), українського письменника.

13 лютого - 95 років від дня народження Володимира Микитовича Вільного (1921-1981), українського письменника.

16 лютого – 100 років від дня народження Василя Миколайовича Баженова (1916-1995), українського письменника.

21 лютого – 95 років від дня народження Володимира Кириловича Малика (Сиченка) (1921-1998), українського письменника.

22 лютого – 210 років від дня народження Левка Івановича Боровиковського (1806-1889), українського поета-байкаря, фольклориста, етнографа, філолога.

·        100 років від дня народження Аркадія Семеновича Школьника (1916-1986), українського драматурга.

·        65 років від дня народження  ’ячеслава Григоровича Медвідя (1951), українського письменника.

25 лютого – 145 років від дня народження Лесі Українки(Лариси Петрівни Косач-Квітки) (1871-1913), видатної української поетеси, громадської діячки.

·        95 років від дня народження Олександра Івановича Саєнка (1921-1995), українського письменника.

29 лютого – 120 років від дня народження Костя Котка(Миколи Петровича Любченка) (1896-1937), українського прозаїка.