Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

Фільм 7. Автомайдан

Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

Фільм 6. Пожежа у Будинку профспілок

Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

Фільм 5. Самооборона

Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

 Фільм 4. Межигір'я. Батіна хата

Великдень

    Великдень — день, у який християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска. Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над смертю та вічним забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

   В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожній гріб. Тоді схвильованим жінкам з’явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

    Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята песах, яке відзначали іудеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальне ягня у євреїв стало прообразом Христа, тому Христос іменується ще Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.

   У західно-слов’янських мовах назва Пасхи перекладається як «Великаніч»: чеською Velikonoce, а польскою Wielkanoc. У болгарській (південно-слов’янській мові) подібно до української назви – Великден.

   Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них назва «Великдень» («Великий День») з’явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп’яли Христа — дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів…»

    Символами свята є писанки, крашанки, паски. 

Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

Фільм 3. Коктейлі Молотова

Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

Фільм 2. Перша смерть

Цикл фільмів "Зима, що нас змінила"

Фільм 1. Небесна сотня

"Небесна сотня"

Наші учні своїми юними серцями відчували дух Майдану, оплакували разом з усією Україною героїв Небесної сотні. У своїх творах вони передали почуття та переживання, думки і сподівання, словом змалювали силу духу простих українців, які своєю сміливістю та жертовністю здивували увесь прогресивний світ. Слава Україні! Героям слава! 

P.S. Чекаю нових творів.

Закричало небо, розчахнулась земля:

"Я гину за тебе, Україно моя!"

Вічна слава тим, хто в бою поліг, 

Вічна слава тим, хто свободу зберіг.

Іх душі небо забрало, хоча земля й ридала.

Іх душі в небо злетіли, вони надали нам сили.

Минуле не повернути, героїв нам не забути!

                                                учениця 5-Г класу

                                                Фесовець Злата

*     *    *    *    *

Славетні герої Небесної сотні

Світ сонця стрічають між нами щодня,

Вони рятували країну з безодні,

Лиш віра в свободу була, як броня.

Надія і віра вела їх до бою,

Безвихідь, страждання мої і твої.

Вшануймо сьогодні їх разом з тобою,

Бо плачуть над нами війни солов'ї.

                                                 учениця 5-Г класу

                                                Яковець Анастасія

                                                                   *     *    *    *    *

А сніг іде, все білим покриває.

Жовто-блакитні прапори кругом.

Упав боєць, від кулі помирає

Там, на Майдані, під щитом.

Вони пішли, як разом ідуть браття,

На захист рідної землі.

Не повернулася Небесна сотня,

Як птахи, в небо попливли.

                                                 учень 5-В класу

                                                Рижук Андрій

                                                                   *     *    *    *    *

Герої не вмирають,

Свій вчинок залишають

В душі та серці

Кожної людини,

І навіть - у дитини.

У всіх про них

Є спогад милий!

Хай Бог їм допоможе,

Бо заслужили вони поміч Божу!

Та не помруть ніколи

В нашім серці

Ці герої!

                                                 учениця 5-В класу

                                                Остапчук Александра

                                                                   *     *    *    *    *

Церква. Срібні бані.

Біля неї попросла трава. 

В церкві дзвонять дзвони,

І трава шумить...

Люди всі скорботно

Моляться в ту мить.

Хто за щастя, хто за мир,

За Вкраїну-неньку...

"Боже любий, збережи

Країну рідненьку!"

Зовсім юні хлопчаки

Падали рядами

За свободу, і за мир,

І за щастя мами.

Жодна мама не радіє,

Та й чому радіти?!

Лиш лампадка в темнім світлі

Церкви жевріє.

Не порушуй заповідь

І не вбий людину!

Краще вийди й збережи

Рідну Україну!

Вічна пам'ять Небесній сотні!!!

                                                 учениця 6-А класу

                                                Жидко Вікторія

                                                                   *     *    *    *    *

Світить, та не гріє сонце золотеє...
Хмароньки сховались і дощу не ллють.
Плаче, плаче ненька, матінка рідненька,
Плачуть її очі, сповнені жалю.

Знає, знає мати- доля так складеться, 
Що її синочок живим не вернеться.
Що не буде з нею зиму зимувати,
І радіть не буде сонечку яскравім.

Там юнак від кулі тихо помирає,
І ніхто не чує, і знати - не знає.
Але в серці нашім він назавжди буде,
Ми його ніколи в житті не забудем.

Йде небесна сотня, дощами облита,
Маминою ласкою, на жаль, не зігріта.
Плаче, плаче небо, плаче голубеє,
Світить, та не гріє сонце золотеє..

                                                учениця 6-А класу

                                                Авдєєва Олександра

                                                                   *     *    *    *    *

Небесна сотня

Восени тринадцятого все починалось:
вийшли студенти на мирний протест.

Та владі він був непотрібен -

Їхній неписаний маніфест.

«Доблесні стражі» в шоломах і латах

жорстоко побили Вкраїни дітей,
розганяли кийками оті «беркутята»
юнаків і юнок, і літніх людей.

І встала країна на віче величне,

зібрались в столиці людей тисячі,

не було там «своїх» і «русскоязичних»,

стояли усі і вдень, і вночі.

Активних лякали, за грати саджали.

Закони драконівські вмить прийняли.

Водою з трансбойтів у мороз поливали...

Та гідність і совість не відняли.

І ось найстрашніше – стрілять починають.

І мама вмовляє: «Синочку, не їдь!...»

І хлопці-соколи під кулі лягають,

а кожному з них так хотілося жить…

Беззбройні, беззахисні, свідомо і мужньо

вони захищали майбутнє  дітей.

Так і вмирали – мовчки і дружно,

Небесная сотня – найкращі з людей.

Деякі з них самі іще діти,
їх жити навчали чудові батьки,
вони вже не будуть сонцю радіти,

не будуть всміхатися ці юнаки.

Загиблих не сотня - їх більше насправді,

І щось нам лишилось від них - чиї душі в раю:

Хай більш в Україні не буде неправди!

Це тих заповіт, хто поліг за країну свою.

                                                учень 5-Г класу

                                                Андрощук Станіслав

 *     *    *    *    *

Ось уже й рік минув...