"Небесна сотня"

Наші учні своїми юними серцями відчували дух Майдану, оплакували разом з усією Україною героїв Небесної сотні. У своїх творах вони передали почуття та переживання, думки і сподівання, словом змалювали силу духу простих українців, які своєю сміливістю та жертовністю здивували увесь прогресивний світ. Слава Україні! Героям слава! 

P.S. Чекаю нових творів.

Закричало небо, розчахнулась земля:

"Я гину за тебе, Україно моя!"

Вічна слава тим, хто в бою поліг, 

Вічна слава тим, хто свободу зберіг.

Іх душі небо забрало, хоча земля й ридала.

Іх душі в небо злетіли, вони надали нам сили.

Минуле не повернути, героїв нам не забути!

                                                учениця 5-Г класу

                                                Фесовець Злата

*     *    *    *    *

Славетні герої Небесної сотні

Світ сонця стрічають між нами щодня,

Вони рятували країну з безодні,

Лиш віра в свободу була, як броня.

Надія і віра вела їх до бою,

Безвихідь, страждання мої і твої.

Вшануймо сьогодні їх разом з тобою,

Бо плачуть над нами війни солов'ї.

                                                 учениця 5-Г класу

                                                Яковець Анастасія

                                                                   *     *    *    *    *

А сніг іде, все білим покриває.

Жовто-блакитні прапори кругом.

Упав боєць, від кулі помирає

Там, на Майдані, під щитом.

Вони пішли, як разом ідуть браття,

На захист рідної землі.

Не повернулася Небесна сотня,

Як птахи, в небо попливли.

                                                 учень 5-В класу

                                                Рижук Андрій

                                                                   *     *    *    *    *

Герої не вмирають,

Свій вчинок залишають

В душі та серці

Кожної людини,

І навіть - у дитини.

У всіх про них

Є спогад милий!

Хай Бог їм допоможе,

Бо заслужили вони поміч Божу!

Та не помруть ніколи

В нашім серці

Ці герої!

                                                 учениця 5-В класу

                                                Остапчук Александра

                                                                   *     *    *    *    *

Церква. Срібні бані.

Біля неї попросла трава. 

В церкві дзвонять дзвони,

І трава шумить...

Люди всі скорботно

Моляться в ту мить.

Хто за щастя, хто за мир,

За Вкраїну-неньку...

"Боже любий, збережи

Країну рідненьку!"

Зовсім юні хлопчаки

Падали рядами

За свободу, і за мир,

І за щастя мами.

Жодна мама не радіє,

Та й чому радіти?!

Лиш лампадка в темнім світлі

Церкви жевріє.

Не порушуй заповідь

І не вбий людину!

Краще вийди й збережи

Рідну Україну!

Вічна пам'ять Небесній сотні!!!

                                                 учениця 6-А класу

                                                Жидко Вікторія

                                                                   *     *    *    *    *

Світить, та не гріє сонце золотеє...
Хмароньки сховались і дощу не ллють.
Плаче, плаче ненька, матінка рідненька,
Плачуть її очі, сповнені жалю.

Знає, знає мати- доля так складеться, 
Що її синочок живим не вернеться.
Що не буде з нею зиму зимувати,
І радіть не буде сонечку яскравім.

Там юнак від кулі тихо помирає,
І ніхто не чує, і знати - не знає.
Але в серці нашім він назавжди буде,
Ми його ніколи в житті не забудем.

Йде небесна сотня, дощами облита,
Маминою ласкою, на жаль, не зігріта.
Плаче, плаче небо, плаче голубеє,
Світить, та не гріє сонце золотеє..

                                                учениця 6-А класу

                                                Авдєєва Олександра

                                                                   *     *    *    *    *

Небесна сотня

Восени тринадцятого все починалось:
вийшли студенти на мирний протест.

Та владі він був непотрібен -

Їхній неписаний маніфест.

«Доблесні стражі» в шоломах і латах

жорстоко побили Вкраїни дітей,
розганяли кийками оті «беркутята»
юнаків і юнок, і літніх людей.

І встала країна на віче величне,

зібрались в столиці людей тисячі,

не було там «своїх» і «русскоязичних»,

стояли усі і вдень, і вночі.

Активних лякали, за грати саджали.

Закони драконівські вмить прийняли.

Водою з трансбойтів у мороз поливали...

Та гідність і совість не відняли.

І ось найстрашніше – стрілять починають.

І мама вмовляє: «Синочку, не їдь!...»

І хлопці-соколи під кулі лягають,

а кожному з них так хотілося жить…

Беззбройні, беззахисні, свідомо і мужньо

вони захищали майбутнє  дітей.

Так і вмирали – мовчки і дружно,

Небесная сотня – найкращі з людей.

Деякі з них самі іще діти,
їх жити навчали чудові батьки,
вони вже не будуть сонцю радіти,

не будуть всміхатися ці юнаки.

Загиблих не сотня - їх більше насправді,

І щось нам лишилось від них - чиї душі в раю:

Хай більш в Україні не буде неправди!

Це тих заповіт, хто поліг за країну свою.

                                                учень 5-Г класу

                                                Андрощук Станіслав

 *     *    *    *    *

Ось уже й рік минув...