Щиро про наболіле...

Теперішні події на Сході України не залишають байдужим жодного українця, кожен молиться за Україну та її героїв, які сьогодні захищають цілісність своєї держави, ризикуючи власним життям. Революція гідності показала силу та єдність українського народу, а війна на Сході – прагнення до волі та захист своєї Батьківщини. Чи могли ми подумати, що у 21 столітті зі зброєю в руках доведеться відстоювати цілісність України?.. Чоловіки, які ніколи не брали в руки зброю, сьогодні на передових боронять свою державу. На жаль, багато із них повернулися із поля бою в домовинах, але ми щиро віримо, що їхня смерть, як і смерть Небесної сотні, – не даремна, і невдовзі над усією Україною замайорять синьо-жовті стяги перемоги. Слава Україні! Слава її героям!

Наші учні теж не залишаються осторонь подій в Україні і свої переживання та мрії втілюють у віршах.

*    *    *    *    *

Як хочеться мирного неба,

А більше нічого й  не треба….

Всі мрії кудись подівались,

Одне лиш бажання зосталось…

Одне лише  губи шепочуть,

Рідних не втратити хочуть,

Дітей і батьків розлучати, 

Це ніби в дитинство стріляти.

Страшне слово "ВІЙНА" вже стоїть на порозі,

І сховатись від нього ніде ти не в змозі.

Попіл тьмяний, як ворон, по  небу літає,

Страх безнадійний серденько крає.    

Але потрібно всім разом триматись,

Разом триматись  і не здаватись, 

Знаю: за нами правда, знаю, що з нами віра,

І не стане Україна наша  на коліна.

Учениця 5-Г класу

Фесовець Злата

*    *    *    *    

Пітьма. Безкрая і порожня.

Гнітюча, мертва тишина.

Зі спогадів – куля ворожа.

Ще біль. Я падаю до дна.

Холодна ніч. Лиця солдатів.

Я – серед них. Зброя в руках.

А потім – біль. Не можу встати.

Безмежний холод. Відчай. Страх.

Далі був морок. Я заснув.

Це лише сон. А може, й ні.

Міраж чи правда? Не відчув.

Я бачу щось. Там, в далині.

Брати, кохана, моя ненька!

Обличчя журні та в сльозах.

Чому ж сумуєш ти, рідненька?

Що це таке? Свічки в руках?

А що це поруч? Це… труна?

Ні! Це не так! Не може буть!

Не йму я віри! Це – брехня!

Не хочу йти в останню путь!

Та що хотіть… Я вже пішов…

Як би ж то знать, що не дарма…

Що не дарма та ллється кров,

Що не дарма трива війна…

За що? Чом я? Невже згрішив?

Невже я кривду заподіяв?

Чому життя своє зложив?

Зотліли молодість і мрії…

Я ж юним був, я хотів жить!

Любить людей і білий світ!

Любити, а не кров їх лить!

Не згинуть в дев’ятнадцять літ!

Навіщо, люди, нам війна?!

Для чого розбрат і безумства?

Це ж… не одна така труна!

Певно, рікою сльози ллються!

Війна… А хто і з ким воює?

Ми ж наче браття, чи не так?

Коли брат брата вже не чує…

Це явно кінця світу знак…

Пітьма. Безкрая і порожня.

Чекає людство в майбутті.

Як жаль, що це не знає кожен.

Поки є сильним. При житті.

Учень 11-Б класу

Лучко Роман


*    *    *    *    

До вашої уваги відеоролик учнів нашої школи Кормича Лева, Лучка Романа та їх друзів на тему миру. Їх робота була представлена на конкурсі від каналу 1+1. 

 А ще пісня студії "95 квартал", яка продовжує тему