Григір Тютюнник. "Три зозулі з поклоном"

Григір Михайлович Тютюнник народив­ся 5 грудня 1931 року в селі Шилівці на Полтавщині в селянській сім’ї.

У 1937р. батька заарештували і відправили на заслання, з якого він не повернувся.

Після війни вступив у Зіньківське ремісниче училище, бо там одягали й годували. Учився виключно російською мовою.

Працював на Харківському заводі ім. Малишева, але захворів на легені, повернувся в Шилівку, став колгоспником. А мусив відпрацювати 3 роки.

За «втечу» відсидів 4 місяці в колонії. Звільнившись, повертається на Донбас, де береться за самоосвіту.

Після армії навчався на філологічному факультеті Харківського університету.

Звідти був призваний до війська, служив на флоті на Далекому Сході. Тоді ж по­чав писати літературні твори. Після демобілізації закінчив вечірню школу і 1957 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.

1961 року в журналі «Крестьянка» побачило світ перше оповідання Тю­тюнника «В сумерки», написане російською мовою. Автор невдовзі переклав свій твір на українську й відтоді писав лише рідною мовою.

Після завершення навчання в університеті Тютюнник виїхав на Донбас, учителював у вечірній школі. 1963 року письменник перебрався до Києва, прапював у редакції газети «Літературна Україна», в сценарній майстерні Київської кіностудії їм. О. Довженка, у видавництвах «Радянській! письмен­ник», «Молодь», «Дніпро», «Веселка».

1966 року вийшла перша книжка прози Тютюнника «Зав’язь». Пізні­ше побачили світ збірники новел «Батьківські пороги» (1972), «Крайнебо» (1975), «Коріння» (1978), книжки для дітей «Ласочка» (1970), «Степова каз­ка» (1973), повісті «Климко» (1976) та «Вогник далеко в степу» (1978).

У 1980р. присуджено літературну премію ім. Лесі Українки (за твори «Климко» і «Вогник далеко в степу»).

Помер Григір Тютюнник 6 березня 1980 року, покінчивши життя само­губством. За свою творчість письменник 1989 року був посмертно відзначе­ний Державною премією ім.Т.Г.Шевченка.

"Три зозулі з поклоном" (1977)

Літературний рід: епос.

Жанр: новела.

Присвята: "Любові всевишній".

Тема: зображення складності людських стосунків, виражена через історію нещасливого кохання.

Ідея: возвеличення любові як високої християнської цінності, яка вивищує людину над буденністю, очищає її душу.

Герої: студент, його мати Софія, чоловік Софії – Михайло, поштар дядько Левко, Марфа, чоловік Марфи – Карпо.

Сюжет: одружена Марфа Яркова сильно кохає репресованого Михайла, в якого є дружина Софія і син. Софія розповідає синові про історію цього кохання. Михайло засланий у Сибір і більше звідти не повернеться.

Раз на місяць Софії приходить лист від чоловіка. Марфа вмовляє поштаря дати їй потримати листа. Соня знає про кохання Марфи, але не звинувачує її.

Композиційні особливості новели "Три зозулі з поклоном":

·         Наявність обрамлення (розпитування сина матері) і трьох частин.

·         Переплетіння голосів Соні, Михайла та їхнього сина.

·         Повторюваний образ "татової сосни".

·         Зміщення часових площин.

·         У кожному фрагменті є інший головний герой, але центр – Марфа.

Інші цікавинки:

·         Назва новели символізує любовний трикутник – три долі головних героїв.

·         Написано під впливом почутої пісні «Летіла зозуля через мою хату» у виконанні сліпого бандуриста.

·         Певна автобіографічність твору: згадка про репресованого у 1937 р. батька.