Література Київської Русі. "Повість минулих літ" (уривки)

На початку XII ст. за князювання Володимира Мономаха на основі попередніх зведень монах Києво-Печерського монастиря Нестор створив «Повість минулих літ», довівши записи до 1113 року. Оригінал цього літопису не зберігся, але до нашого часу він дійшов у списках XIV – XV ст. Найдавнішими вважають список Лаврентіївський (1377) та Іпатіївський (XV ст.).

Історія написання: за однією з легенд, Нестора, який вирішив піти в ченці до Києво-Печерського монастиря, відправили послушником розбирати й упорядковувати рукописи; вивчивши папери й побачивши хаос, який там був, Нестор починає упорядкування існуючих хронік і навіть дописує свої відомості про події, очевидцем яких був сам автор; у результаті він докорінно переробляє скупі відомості про виникнення Русі та її місце в історії, широко подає географічні, етнографічні та культурно-історичні відомості про Руську землю. Його працю продовжить Сильвестр. Загалом літопис писатиметься й дописуватиметься понад 200 років.

Мова: давньоукраїнська (мова Київської Русі).

Рік створення: 1113.

Рід: епос.

Жанр: літопис (хроніка).

Тематичний різновид: історична оповідь.

Загальні мотиви: історія й становлення Київської Русі; захоплення безстрашністю князів і героїчним минулим Руської землі; глибокий сум через княжі чвари та міжусобиці; наскрізний мотив — заклик до безкорисливого служіння Вітчизні, до єдності як запоруки держави; уславлення Русі; засудження міжусобиць; осуд язичництва, утвердження християнського світогляду.

Тема твору: висвітлення історії східних слов’ян і князівської влади, утвердження християнства на Русі, розповідь про виникнення слов’янської писемності.

Ідея твору: возвеличення давності слов’янського роду, уславлення загальноруського патріотизму.

Оповідання про заснування Києва

Тема: заснування Києва; доля Кия.

Ідея: утвердження правдивого погляду на історію заснування Києва й на те, ким був Кий; возвеличення полян як мудрих людей.

Образи: людей: брати Кий, Щек, Хорив і сестра їх Либідь; поляни; цар Царго-родський; природи: Дніпро; три гори, названі Боричів, Щекавиця, Хоривиця; ліс, бір; Дунай; предметів і явищ: заснування; місто Київ; перевіз; Царгород; містечко Києвець; смерть.

Композиція (зміст): згадка про полян, які живуть окремими родами — розповідь про братів і сестру, які поселилися на горах і про заснування міста, яке назвали на честь старшого брата Кия — аргументи проти того, що Кий був перевізником через Дніпро — розповідь про похід Кия в Царгород і про подарунки йому — розповідь про зупинку Кия на Дунаї й заснування містечка Києвець — смерть Кия по поверненню — смерть братів і сестри.

Оповідання про напад хозар

Тема: напад хозар на полян з метою вимагання данини й наслідки цього.

Ідея: утвердження думки про місію полян як людей, що будуть правити як хозарами, так і іншими народами; возвеличення мудрості полян шляхом проведення аналогії з біблійною історією Мойсея.

Образи: людей: поляни; хозари; старійшини хозарські; фараон, цар єгипетський; Мойсей; природи: ліс і гори над Дніпром; предметів і явищ: утиски; данина; меч — двобічно гострий; шабля — однобічно гостра; погибель; володарювання.

Символічні образи: меч (символ сили, влади на всі боки); шабля (символ меншої влади); Мойсей (символ того, як збуваються пророцтва; символ сили, влади, перемоги, виконання Божої волі).

Композиція (зміст): після смерті братів Кия, Щека й Хорива і сестри полян утискають довколишні племена — хозари вимагають данини — поляни дають від «диму» по мечу — старійшини хозарські вбачають у такій данині символічний знак: двобічна зброя (меч) переважить однобічну (шаблю), тобто русичі будуть правити іншими, а не хозари ними — підтвердження передбачення хозарських мудреців посиланням на біблійну історію про те, як у Мойсееві єгипетські мудреці свого часу впізнали того, хто «принизить колись Єгипет» — пророцтво збулося: руські князі правлять хозарами й по сьогодні.

Оповідання про помсту Ольги древлянам

Тема: помста княгині Ольги за смерть свого чоловіка Ігоря.

Ідея: утвердження думки про безсумнівну справедливість кари володаря попри те, що причною для помсти є його власні несправедливі дії; утвердження думки про необхідність «сильної князівської руки»; возвеличення мудрості й прозірливості великої княгині Ольги.

Образи: людей: древляни; київський князь Ігор — жадібний, несправедливий, убитий древлянами за це; Мал — древлянський князь; посланці древлян; княгиня Ольга — дружина Ігоря, мудра й підступна правителька; син Святослав; природи: ліс, річка, голуб; предметів і явищ: данина; смерть; могила; лодія; рів; баня; пожежа; погибель; володарювання.

Символічні образи: спис (символ воїна, володаря); голуб (символ сили, влади, помсти).

Час подій: 6453 (945) — 6454 (946).

Місце подій: Іскоростень, Київ, Вишгород.

Композиція (зміст): Ігор бере данину в древлян — йому здається мало, він бере ще — обурені древляни убивають його й ховають — вирішують оженити свого князя Мала на княгині Ользі, а з її дитиною Святославом зробити все, що завгодно — відправляють посланців — Ольга просить їх прийти завтра, сказавши зранку тим, хто їх кликатиме: «Не їдемо на конях, ні пішки не підемо, але понесіть нас у лодії» — уночі Ольжині воїни виривають велику яму, куди вранці вкидають цілу лодію, у якій живцем закопують посланців — Ольга відправляє посланців до древлян і просить, щоб ті прислали їй найкращих мужів — мужів, які приїхали, Ольга спалює в бані — Ольга йде до древлян, просить їх підготувати меди, щоб справити тризну по чоловіку — напоєних древлян наказує вирізати — древлянські й полянські воїни сходяться на бій — малий Святослав метає списа — поляни перемагають, перелякані древляни ховаються в домівках — Ольга обіцяє їм мир, але просить наостанок маленьку данину «по три голуби й по три горобці» від диму — раді древляни їй дають цю данину — воїни Ольги підпалюють птахів, а ті летять до своїх гнізд — Іскоростень згорів, а хто вцілів, узяті в полон — Ольга накладе ще більшу данину й править довго й у злагоді зі своїм сином Святославом.

Художні засоби виразності: епітет, інверсія; короткі афористичні речення; репліки дійових осіб; ритмізована мови; алітерація.

Літературний календар лютого

1 лютого – 90 років від дня народження Ганни Олександрівни Камінної (1926-1994), української поетеси, письменниці.

2 лютого – 115 років від дня народження Валер’яна Петровича Підмогильного (1901-1937), українського письменника, перекладача.

10 лютого – 50 років від дня народження Сергія Дмитровича Пантюка (1966), українського письменника, журналіста, громадського діяча і видавця.

11 лютого – 80 років від дня народження Євгена Григоровича Куртяка (1936-1996), українського письменника.

12 лютого – 145 років від дня народження Леся Семеновича Мартовича (1871-1916), українського письменника.

·        115 років від дня народження Івана Юхимовича Сенченка (1901-1975), українського письменника.

13 лютого - 95 років від дня народження Володимира Микитовича Вільного (1921-1981), українського письменника.

16 лютого – 100 років від дня народження Василя Миколайовича Баженова (1916-1995), українського письменника.

21 лютого – 95 років від дня народження Володимира Кириловича Малика (Сиченка) (1921-1998), українського письменника.

22 лютого – 210 років від дня народження Левка Івановича Боровиковського (1806-1889), українського поета-байкаря, фольклориста, етнографа, філолога.

·        100 років від дня народження Аркадія Семеновича Школьника (1916-1986), українського драматурга.

·        65 років від дня народження  ’ячеслава Григоровича Медвідя (1951), українського письменника.

25 лютого – 145 років від дня народження Лесі Українки(Лариси Петрівни Косач-Квітки) (1871-1913), видатної української поетеси, громадської діячки.

·        95 років від дня народження Олександра Івановича Саєнка (1921-1995), українського письменника.

29 лютого – 120 років від дня народження Костя Котка(Миколи Петровича Любченка) (1896-1937), українського прозаїка.

Літературний календар січня

2 січня – 175 років від дня народження Тадея Рильського (1841-1902), культурно-освітнього діяча і етнографа.

§  90 років від дня народження Віри Остапівни Вовк (Селянська), української письменниці, прозаїка, літературознавця, драматурга.

§  80 років з дня народження Андрія Степановича Крижанівського (1936-1989), українського письменника, гумориста, сатирика.

§  75 років з дня народження Оксани Павлівни Сенатович (1941-1997), української письменниці.

4 січня – 200 років від дні народження Осипа Остаповича Шушкевича (1816-1870), українського письменника і перекладача.

6 січня – 170 років (1846) з дня написання Т. Шевченком"Заповіту".

·        75 років з дня народження Ганни Танасівни Чубач, української поетеси.

7 січня – 115 років від дня народження Василя Григоровича Чумака (1901-1919), українського поета.

8 січня – 115 років від дня народження Володимира Миколайовича Владка (1901-1974), українського письменника.

·        105 років від дня народження Степана Андрійовича Крижанівського (1911–2002), українського поета, критика, перекладача, літературознавця.

9 січня – 80 років від дня народження Вадима Івановича Пепи, українського поета, прозаїка, сценариста, перекладача.

12 січня – 150 років від дня народження Василя Івановича Харцієва (1866-1937), українського філолога, теоретика літератури.

13 січня – 170 років від дня народження Василя Петровича Милорадовича (1846-1911), українського фольклориста, етнографа, перекладача.

·        160 років від дня народження Василя Миколайовича Мочульського (1856-1920), українського історика літератури, мовознавця, фольклориста.

·        135 років від дня народження Антіна Львовича Лотоцького (1881-1949), українського письменника.

14 січня – День народження Івана Огієнка (1882-1972), українського церковного і громадського діяча, митрополита, мовознавця, історика церкви, педагога.

·        145 років від дня народження Сильвестра Гнатовича Яричевського (1871-1942), українського письменника.

15 січня – 145 років від дня народження Агатангела Кримського (1871—1942), відомого українського вченого, філолога-поліглота(знав понад 60 мов), письменника, критика, перекладача, історика-сходознавця, фольклориста, етнографа, педагога.

16 січня – 95 років від дня народження Івана Яремовича Бойчака (1921–1972), українського літературознавця, літературного критика, прозаїка.

17 січня – 115 років від дня народження Григорія Даниловича Епіка (1901–1937), українського письменника, драматурга.

18 січня – 195 років від дня народження Антіна Петрушевича (1821–1913), українського історика, архівіста, археолога, мовознавця, громадсько-політичного діяча.

·        80 років від дня народження Степана Ілліча Жупанина (1936-2005), українського поета.

·        80 років від дня народження Ігоря Юрійовича Малишевського (1936-2015), українського письменника, кіносценариста, журналіста.

21 січня – 125 років від дня народження Мелентія Омеляновича Кічури (1881-1939), українського поета, мовознавця.

24 січня – 75 років від дня народження Юрія Покальчука (1941-2008), письменника, перекладача, науковця.

·        55 років від дня народження Олександра Васильовича Ірванця, українського письменника, перекладача.

25 січня – 65 років від дня народження Оксани Іванівни Думанської, сучасної української письменниці.

26 січня – 190 років від дня народження Івана Григоровича Наумовича (1826-1891), українського письменника.

27 січня  – 125 років від дня народження Павла Тичини (1891-1967), відомого поета, публіциста, перекладача та громадського діяча.

28 січня – 65 років від дня народження Валерія Ілліча Герланця, українського дитячого письменника.

30 січня – 70 років від дня народження Василя Івановича Фольварочного, українського поета, прозаїка, драматурга.

Література Київської Русі. "Слово про похід Ігорів"

У «Слово про похід Ігорів» присутні елементи двох жанрів: прози й поезії. Перші видавці визначили його як героїчну пісню, сучасники – як поему (поетичність метафор і порівнянь, ритмічна будова значної частини тексту, багата символіка) або повість.

Сучасні вчені відзначають, що тут наявні яскраво виражені епічні елементи, сильний ліричний струмінь, ритмізована мова, своєрідна композиція, що дає підставу вважати цей оригінальний високохудожній твір героїчною поемою.

Авторство твору.

Думки вчених розійшлися: одні вважають, що твір написаний кимсь із тогочасної феодальної верхівки (може, самим Ігорем чи його сином Володимиром), інші – незнатною людиною, вихідцем з Чернігово – Сіверщини, одним із учасників походу, який повернувся на батьківщину. Деякі вважають автором Бояна.

Техніка написання «Слова…». Видання твору.

Віднайдений текст «Слова…» був написаний скорописом без проміжків між словами, з надрядковими літерами і знаками (титлами), що для економії дорогого пергаменту ставилися замість пропущених літер.

Згодом О.І. Мусіним-Пушкіним текст був поділений на слова, речення, абзаци. Було зроблено копії.

1792р. – час відкриття рукопису.

1800р. – перше видання «Слова…».

Тема твору: зображення невдалого походу князя Ігоря проти половців 1185 р. (у вузькому розумінні); історична доля Руської землі, її минуле, сучасне й майбутнє (у широкому розумінні).

Ідея твору: заклик до єднання, любові до рідної землі.

«Слово про похід Ігорів» – не тільки найвидатніша пам’ятка давньоруської літератури, але й зразок героїчного епосу народу. Невідомий автор закликає берегти й любити Русь-Україну, примножувати її багатства.

Характерні риси «Слова…» (спільні для всіх усних і писемних творів героїчного епосу):

- проводиться тема захисту рідної землі від народу-агресора;

- історичне тло створюється у протистоянні ворогу;

- у центрі боротьби стоїть держава;

- епічні герої орієнтуються на верховного правителя, який уособлює народну єдність;

- з повагою мовиться про родоначальників;

- герої проявляють небачену сміливість і в бій за рідну землю йдуть, як на свято.

Історична основа.

Невідомий автор розповідає про похід новгород-сіверського князя на половців 1185 р.

Міжусобні змагання князів Київської Русі за землю призвели до жахливої руїни: пограбування міст, спалення сіл, захоплення полонених, убивства родичів.
Ситуацією скористалися половці, які з 1061 р. нападали на східнослов’янські землі.
Керуючись головним завданням (захист Руської землі), у 1183 р. Великий князь київський Святослав з допомогою ще кількох князів переміг половців. Князь Ігор також вирішує завоювати половців: перший похід – вдалий, другий (через 2 роки, у 1185 р.) – закінчився поразкою у битві на р. Каялі.

Композиція.

• вступ (пісня Бояна) – роздуми автора над манерою описування подій;

• основа частина (кілька оповідань):

- виступ Ігоревої дружини;

- похід;

- битви з половцями;

- сон і «золоте слово» Святослава;

- «плач Ярославни»;

- втеча Ігоря з полону;

• закінчення (величання Ігоря, князів і дружини).

Образи «Слова…».

Центральні образи: Руська земля, Ігор, Святослав, Ярославна, Всеволод, автор та ін.

Людські характери змальовано скупо, але в кожному підкреслено найприкметнішу рису: в Ігоря – хоробрість, у Святослава – мудрість, у Ярославни – вірність.

Руська земля: Дніпро, Дон, Волга, Рось, Сула, Донець, Дунай, Чорне й Азовське моря, міста Київ, Корсунь, Чернігів, Новгород, Галич, Путивль, половецькі степи, тощо – усе набуває людських рис, оспівується з використанням мотивів давньої слов’янської міфології.

«Криваві зорі світ провіщають; чорни тучі з моря ідуть… Земля гуде. Ріки мутно течуть. Порохи поля покривають».

Князь Ігор.

Автор «Слова» відроджує героїчний образ Ігоря — полководця, вождя, який вийшов у похід за землю Руськую.

Затемнення сонця – авторський поетичний прийом, за допомогою якого повністю реабілітується князь Ігор і його похід. Згідно з уявленнями XII ст. затемнення було провісником можливої біди, яка, однак, не вважалася неминучою. Тому князь Ігор приймає рішення вийти в похід назустріч небезпеці і відвести біду від рідної землі навіть ціною власного життя. Це і є найвищий подвиг в ім’я Вітчизни.
Ігор Святославич – чесний і відкритий, гордий і відважний, мужній і рішучий, вольовий, зневажає смерть, полон для нього – найбільша ганьба («Лучче ж потятим бути, аніж полоненим…»), але необачний, надміру запальний.
Святослав – великий державний діяч, справжній патріот і благородна людина, мудрий, хоробрий, висуває ідею єдності руських князів з метою зміцнення КИЇВСЬКОЇ держави.

Ярославна.
(справжнє історичне ім’я – Сфросинія, дочка галицького князя Ярослава Осмомисла) – єдиний жіночий образ твору. Вірна й самовіддана дружина князя Ігоря, наділена моральною красою, глибоким ліризмом, здатна на самопожертву заради коханого, усієї держави. Вона звертається до сил природи (Дніпра-Славутича, Вітру, Сонця), щоб ті послабили полонські муки не лише її чоловіка, а й інших воїнів-русичів. Ярославна – заступниця всіх воїнів Київської Русі.

Переклади і переспіви «Слова…».

Переклад – це текст, слово, усне висловлювання, літературний твір, перекладені з однієї мови на іншу з максимальним збереженням стилю письменника, мовних особливостей. У перекладі не повинно бути імпровізації.
Переспів – вільний переклад віршами; те, що є повторенням відомого, сказаного, написаного; це власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору.

«Слово про похід Ігорів» спонукало багатьох письменників до створення високомайстерних перекладів і переспівів. Перший переклад твору українською мовою належить М. Шашкевичу. У другій половині XIX ст. талановиті переклади
та переспіви «Слова…» здійснили І. Вагилевич, M. Максимович, С. Руданський, Т. Шевченко, І. Франко, Ю. Федькович, Б. Грінченко та ін.; у XX ст. – М. Зеров, Н. Забіла, В. Шевчук, Вал. Шевчук, П. Тичина, А. Малишко та ін. У стилі народної думи Панас Мирний склав переспів «Дума про військо Ігореве». Одним із найкращих поетичних переспівів вважають «Слово про Ігорів похід» М. Рильського.

За сюжетом «Слова…» композитор О. Бородін написав оперу «Князь Ігор».

Фонетика. Характеристика звуків мовлення

М'які звуки запам'ятовуємо за формулою: 
"Де ти з'їси ці лини" + [р'] і [дз']; [й] - завжди м'який.
Решта приголосних звуків - пом'якшені.
М'якість позначається ['], а пом'якшення - [^,].

Прозовий уривок напам'ять. 11 клас

     Мої дорогі, за зимові канікули ви повинні вивчити й на початку 2 семестру розказати напам'ять прозовий уривок. Для 11 класу - це 110-120 слів (згідно з рекомендаціями Міністерства освіти і науки України від 28.08.2012 року). 

     Пропоную уривок із твору сучасної письменниці Ірен Роздобудько "Все, що я хотіла сьогодні", який ми вивчали на уроці української літератури. Але ви можете обрати уривок із будь-якого програмового прозового твору в 11 класі за бажанням.

*     *     *     *     *     *

– Знаєш, я десь читала, що кожній людині випадає двадцять один шанс на день щось змінити або хоча б трошки зрушити в своєму житті. Чому саме двадцять один, не знаю, але одного разу я спробувала порахувати – і в мене вийшла саме ця цифра! Ми звикли думати, що шанс – то щось велике і доленосне. Ну, наприклад, до тебе ні сіло ні впало підходить – а краще, під'їжджає на білому лімузині! – якийсь крутелик і пропонує очолити філію його банку на Карибських островах. Або ж – залежно від твоєї уяви і здібностей – підвалює режисер і пропонує головну роль. Такого не буває! І це – не шанс, а дурні фантазії…

Кожен наш день – це ланцюжок шансів. Якщо помічаєш і використовуєш перший – на нього відразу ж нанизується другий, третій.

Ірен Роздобудько

«Все, що я хотіла сьогодні».

Літературний календар грудня

06 грудня - 75 років від дня народження І. Калинець (Стасів) (1940-2012), української письменниці, педагога, правозахисника.

07 грудня - 115 років від дня народження К.В. Білокур (1900-1961), української художниці, майстра народно-декоративного живопису.

11 грудня - 125 років від дня народження  М.М. Матіїва-Мельника (справж. Мельник) (1890-1947), українського письменника, перекладача, журналіста й педагога.

14 грудня - 175 років від дня народження М.П. Старицького (1840-1904), українського письменника, режисера, актора, театрального та громадсько-культурного діяча.

19 грудня - 95 років від дня народження М.Д. Руденка (1920-2004), українського прозаїка, драматурга, філософа, правозахисника.

24 грудня - 95 років виповнюється Святославу Караванському (1920), українському поету, журналісту, мовознавцю, перекладачу, правозахиснику.

31 грудня - 170 років від дня народження Сильвестра Лепкого (1845-1901), українського письменника, громадсько-культурного діяча, священника.

Вікторина. Іменник. 6 клас

Пропоную завантажити та пройти вікторину, щоб узагальнити вивчене з теми "Іменник".
Успіхів!

Псевдоніми та справжні імена письменників

Григорій Квітка-Основ’яненко – Григорій Федорович Квітка. 

Марко Вовчок – Марія Олександрівна Вілінська. 

Іван Нечуй-Левицький – Іван Семенович Левицький. 

Панас Мирний – Панас Якович Рудченко. 

Іван Карпенко-Карий – Іван Карпович Тобілевич. 

Леся Українка – Лариса Петрівна Косач (за чоловіком – Квітка).

Олександр Олесь – Олександр Іванович Кандиба. 

Микола Хвильовий – Микола Григорович Фітільов. 

Остап Вишня – Павло Михайлович Губенко. 

Іван Багряний – Іван Павлович Лозов’ягін. 

Тест. Фразеологія. 6 клас

    Зроблено в Майстер-тест    

Малюнкова інтерпретація творів української літератури

"Блукаючи" в контакті, натрапила на цікаву інтерпретацію творів української літератури. Можливо, комусь знадобиться :)

Таблиця присвят творів української літератури

Деякі письменники  свої твори присвячували комусь або чомусь. Завдання такого типу трапляються в тестах ЗНО, тому пропоную вам автора, назву твору та присвяту.

Т.Шевченко «Катерина» – В.А.Жуковському.

Т.Шевченко «Кавказ» – Якову де Бальмену.

М.Коцюбинський «Intermezzo» – Кононівським полям.

О.Кобилянська «Земля» – Батькові письменниці.

М.Хвильовий «Я(Романтика)» – «Цвiтовi яблунi» М.Коцюбинського.

Гр.Тютюнник «Три зозулі з поклоном» – Любові Всевишній.

Марко Вовчок «Інститутка» – Т. Шевченку.

О.Кобилянська «Людина» – Наталi Кобринськiй.

Місце розгортання подій у творах

У багатьох творах з української літератури чітко описано місце розгортання подій. Хоча, здавалося б, це незначна деталь і її можна упустити, але часто такі завдання трапляються в тестах ЗНО. А тому в нагоді стане визначення місця розгортання подій у певних творах. 

Тарас Шевченко «Гайдамаки» – десь на Правобережжі.

Ольга Кобилянська «Земля» – село Димки неподалік Чернівців на Буковині.

Леся Українка «Лісова пісня» – на Волині.

«Бондарівна» – у Богуславі.

Іван Котляревський «Наталка Полтавка» – під Полтавою.

Тарас Шевченко «Сон» – Україна, Сибір і Петербург.

Олесь Гончар «За мить щастя» – у Рангуні.

Пантелеймон Куліш «Чорна рада» – на хуторі Хмарище, у Києві, Ніжині.

Марко Вовчок «Максим Гримач» – біля Черкас.

Панас Мирний «Хіба ревуть воли як ясла повні» – у Пісках.

Михайло Коцюбинський «Іntermezzо» – біля Кононівки.

Михайло Коцюбинський «Тіні забутих предків» – Гуцульщина.

Юрій Яновський «Подвійне коло» – під Компаніївкою.

Юрій Яновський «Шаланда в морі» – с. Дофіївка біля Одеси.

Валер'ян Підмогильний «Місто» – у Києві.

Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім’я» – у Семигорах.

Іван Багряний «Тигролови» – територія Зеленого Клину – місце українських переселенців у Сибіру.

Микола Куліш «Мина Мазайло» – у Харкові.

Остап Вишня «Сом» – на річці Оскіл.

Олександр Довженко «Україна в огні» – у Тополівці.

Ліна Костенко «Маруся Чурай» – у Полтаві, Києві.

Фразеологія. 6 клас

Конкурс від ВВС

ВВС Україна оголошує конкурс читацьких рецензій у рамках літературної премії Книга року ВВС-2015.

Щоб правильно й змістовно написати рецензію, можна скористатися порадами в статті. Успіхів!

Літературний календар листопада

05 листопада - 100 років від дня народження А.М. Хоружного (1915-1991), українського письменника.

07 листопада - 160 років від дня народження Д.І. Яворницького (1855-1940), українського історика, археолога, фольклориста, етнографа, письменника, поета.

09 листопада - День української писемності та мови.

19 листопада - 120 років від дня народження Степана Масляка (1895-1960), українського поета, перекладача.

28 листопада - 125 років від дня народження З. П. Тулуб (1890-1964), української письменниці.