неділя, 31 серпня 2014 р.

ЗНО-2014 року

Цього року випускникам, які складали ЗНО, випала тема про формування особистості – чи людина сама себе ліпить, чи на неї впливає оточення. Ось які думки висловлювали 11-класники.

* Своє дитинство Т. Шевченко прожив у злиднях, у недоїдках.

* Наприклад, Мартин Боруля, він готовий відмовитись від своєї особистості заради якоїсь маски, яка йому не належить, заради збагачення, на фоні цього всі його людські гарні якості тускніють.

* Отже, треба цінувати кожну людину як особистість, не йти на провокації життя.

* Я потрапила в клас, де діти постійно пропускали уроки, не слухали вчителів. Через 2-3 місяці я почала перетворюватись на них.

* Чіпка і його “друзі” вбивали панів, грабували заможних селян задля того, щоб змастити душу горілкою.

* Людина має тримати свою особистість у кулаку.

* Хтось є особистістю, а хтось є тільки назвою від особистості.

* Він (Еней) не знав, що таке жалість, без всякого жалю ґвалтував заміжніх жінок і спалював їх у домівках.

* Чіпка попав у компанію Щура.

* Батько закладає особистість в утробу матері.

* Інколи треба розгружувати себе, адже якщо не відпочивати, потім можна з глузду з’їхати від постійної праці, а якщо змішувати приємне з корисним, то буде набагато зручніше.

* Казка про двох братів з родини пияк.

* Батьки загалом хочуть зробити дитину, схожу на себе.

* Головне – сила волі і розмір свого “Я”.

* У моїй сім’ї грала велику роль частина чоловічого виховання.

* Кохана моя дає мені музу реп читати і писати.

* А якщо ви все це дасте, то вона (дитина) буде щаслива і файна особистість.

* Хоч я на вулиці з хлопцями болото місила, але маю свою голову. 

*Тепер ходжу до церкви, де всі бачать мою культуру мовлення.

* Людина походить від мавпи? Ще жодна мавпа не вигадала зброї, але її винайшли.

* Усі ми можемо називати себе персонами.

* Занурившись в історію, можемо зустрітися з відомим лідером Леніним.

* Кожен сам є куєць своєї долі.

* Скоро я стану майбутнім студентом.

* Вона стала блуждати з ночним оточуванням і тепер вона стала людиною без місця проживання.

* Особистість допомагає рухатися у заданому напрямі життя.

* На вулиці так багато бидла, яке забуло, як розмовляти з людьми.

* Навколо багато ілюзій, котрих людині було впаяно в голову з дитинства.

* Моя особистість написала вам твір. Коли ви прочитаєте моє творіння, ви зразу змінити погляди на життя. На превеликий жаль, у мене катастрофічно не вистачає часу, а у мене стільки думок…

* У мене був знайомий, синонімічний до мене.

* Батьки Т.Шевченка не мали грошей, тому Шевченко пішов у школу працювати, щоб підслуховувати вчителів під час уроку.

* Я виросла у дуже великій сім’ї. Моєю особистістю ніхто не цікавився, вони не мали часу, бо вони планували інші особистості.

*Яким чином ми доводимо свою підсознаність достойного виховання своєї статі.

* Потрібно мати міру і не намагатися з свого гада показати найінтелігентнішу людину в світі.

* Після 23-х людина може розповісти, хто вона, чого хоче, а до 23-х – лише називає ім’я і прізвище.

* Стус готовий був нести хрест на Голгофу за Україну.

* Леся Українка ніколи не здавалася і завжди зімкнувши зуби ішла вперед.

* У сучасному світі кожен ходить з викрутасами.

* Освіта є невід’ємною стадією нашого життя.

* Попри всі негаразди, Леся Українка боролася з життя і перемогла його.

* Князь Ярослав створив першу на Русі книгописарню.

* Степан Радченко хлопець який переїхавши із села до міста. Він почував себе не прилюдно, йому було незручно. Цей хлопець сільський, який добивався всього в житті, любив дівчат.

* Очипір піддається впливові своїх дружків Лушні, Матні і Пацюка.
У той момент у його голові з’являється ще одна людина і починає йому дорікати і танцювати на його психіці.

* Коли ти на важкій дорозі, тоді ти на правельному шляху.

* Відомо, що Суворов у дитинстві був слабенький тілом. І тільки через сумлінну працю Суворов залишився на сторінках історії.

* Прикладами до аргументів я хочу навести своїх молодших двоюрідних братів.

* У романі “Тигролови” все на оборот. Сім’я, яка знаходить Григорія Многогрішного, надає йому кришу над головою, їдло, турботу і любов.

* Людина має ставитися до моральних основ свого життя літературно, бо література – це найкраще джерело людського часу життя.

* Коли моральні цінності різних епох стикаються між собою, виникає конфлікт поколінь.

* Драма-феєрія Лесі Українки “Мавка”…

* Наш український дух не вщухає й дотепер.

* Я майже кожний день бачу аморальну людину, хлопців та дівчат, старих та молодих, а навіть і зовсім юних. Вони кажуть, що живуть у своє задоволення.

* Задоволення – це ходити і смердіти? Це пити, курити і споживати наркотики? Чи може задоволення – це вести розгульне життя?

* Якщо ти живеш у плем’ї, в якому їдять мух, ти теж їстимеш мух, бо для вашого народу це – норма.

* Степан Радченко поїхав покорювати місто, але забув про всю людяність. Він користувався жінками як серветками а потім просто викидав їх.

* Наприклад, наші дні, Росія – відсутня мораль!

* Цивілізація вбила в нас манери. Все пропало. Де чоловіки, які мали б битись за своїх дам на турнірах, подарувати дамі квітку? Леді сидять вдома перед комп’ютером, не то щоб піти в парк, погуляти, поспілкуватись. Вони заміняють живе спілкування віртуальним.

* Комп’ютер убиває манери, люди тупішають.

* Людина має якісь свої особистості. Особистість – це щось особисте якоїсь людини. Наприклад: телефон, будинок, машина, квартира, яхта, магазин, велосипед та ін. Кожна людина має дуже багато своїх особистостей. Наприклад: у мене є телефон, часи, браслет, велосипед, мотоцикл. Кожна людина може ділитися чимсь особистим. Особистості для кожної людини означають порізному. Для однієї це речі, для іншої особистості куплені кимсь. Для кожного якась особистість є приємною. Також в українській літературі кожен письменник чимсь особливий, бо має багато своїх особистостей. Наприклад Леся Українка в неї є багато особистих віршів які вона написала самостійно, хоч і була прикута до ліжка. Тарас Шевченко має також особисті вірші та кобзарі, написані його рукою. Так що особистість буває різна і в кожного вона є. І кожна людина повинна використовувати свою особистість.

День блогу, або не могла пройти мимо :)


Не могла не написати про цей день, адже безпосередньо він стосується і мене J
Щороку 31 серпня відзначається День блогу (BlogDay, БлогДень). 
Ця дата вибрана не випадково, адже у 2005 році активні користувачі LiveJournal побачили у слові «blog» цифри 3108. 

Тому і встановили 31.08 датою свята, і вперше у 2005 році відзначили його. У цей день кожен користувач публікує у себе посилання на 5 інших блогів, які відрізняються тематикою та вподобаннями автора, щоб гості блогу могли відкрити для себе щось нове.
Коли у 2005 році вперше було відзначено День блогера, в Google з’явилося 30 тисяч нових сторінок.
Першим блогом вважається сторінка Тіма Бернеса-Лі, де він публікував новини, починаючи із 1992 року. Найбільше використання блогів почалося із 1996 року. У серпні 1996 року комп’ютерна компанія Pyra Labs із Сан-Франциско відкрила сайт Blogger.com, який став першою безкоштовною блоговою службою. 

субота, 30 серпня 2014 р.

Василь Стефаник "Камінний хрест".

Фільм знято у 1968 році на кіностудії О.Довженка.


Михайло Старицький "За двома зайцями".

Фільм знято у 1961 році на кіностудії О.Довженка. 


Леся Українка "Лісова пісня".

Фільм знято у 1961 році на кіностудії О.Довженка.


Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків".

Фільм знято у 1964 році, приурочений до 100-річчя від дня народження Михайла Коцюбинського.


Іван Карпенко-Карий "Мартин Боруля".

Фільм знято у 1953 році на кіностудії О.Довженка.


Іван Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я".


Фільм знято у 1993 році. В одній із головних ролей - Богдан Ступка.


четвер, 28 серпня 2014 р.

28 серпня - Перша Пречиста, або Успіння Пресвятої Богородиці

28 серпня святкуємо Успіння. Успіння – кінець земного життя Пресвятої Богородиці та переселення її в життя небесне. Перша Пречиста – народна назва. Повна назва за церковною традицією – день Успіння Пресвятої Богородиці.
Після того, як Ісус Христос вознісся на небо, Матір Божа лишилася під опікою апостола Івана Богослова. Якщо він був відсутній, вона мешкала в домі його батьків недалеко від гори Єлеонської. Коли переслідування Іродом християн посилилися, вона разом із Іваном Богословом переселилася до Ефеса.
Незадовго до свого успіння Божа Матір прибула до Єрусалима. Свій час вона там присвячувала невтомним молитвам, часто приходила до гробу Господнього.
І ось одного разу, коли вона знову прийшла на Голгофу, до неї з'явився архангел Гавриїл, провістив їй швидке переселення до життя небесного та на підтвердження своїх слів вручив їй пальмову гілку. Із цією звісткою й повернулася Мати Божа до Вифлеєма та одразу ж повідомила учнів Господа про своє успіння. Пресвята Богородиця прагнула мати біля себе апостола Івана Богослова та молилася про це Господу. І Святий Дух переніс апостола з Ефеса до того місця, де лежала Божа Мати.
За звісткою архангела, успіння Богородиці мало статися о третій годині. Святі апостоли запалили безліч свічок і оточили урочисто прикрашену постіль, на якій лежала Мати Божа, і зненацька засяяло Божественне світло, затьмарюючи безліч запалених свічок. І зійшов до всіх людей, які зібралися, сам Ісус Христос у супроводі янголів, архангелів та праведних душ. Побачивши сина, Матір Божа дуже зраділа та смиренно чекала на те, щоб він забрав її. І без жодних тілесних страждань віддала душу свою Богородиця своєму синові. Потім янголи почали співати, а апостоли — оплакувати розлуку з Божою Матір'ю.
Урочиста поховальна процесія вирушила від Сіону та пройшла через весь Єрусалим аж до Гетсиманії. Під час руху процесії над тілом Богородиці зненацька з'явилося світле серпанкове коло, схоже на вінець, і до процесії приєдналися янголи. Своїми співами вони прославляли Божу Матір. Осяйне коло супроводжувало процесію аж до місця поховання. У Гетсиманії християни попрощалися з тілом та внесли в домовині в поховальну печеру.
Вхід закрили великим каменем. А через три дні, коли апостоли прийшли до печери, вони не знайшли в труні тіла Богородиці, а тільки її поховальні покривала. Це був доказ того, що Божа Мати справді вознеслася на небо. Надвечір під час вечері вона явилася апостолам і пообіцяла, що буде з хрещеним людом завжди.
Щодо народних звичаїв – у цей день традиційно починається посів озимини. Початку засіву народ надає особливого значення, це стосується як весняного, так і осіннього засівів.
На цей день припадає й обряд заготівлі калини, яка стала символом України. Калину збирають дівчата. Робити це потрібно після церковної відправи. Сам процес проходить досить цікаво з піснями та хороводами.
Від Першої Пречистої починаються шлюбні дійства оглядини та заручини. Тож цього дня чекають з нетерпінням дівчата, а хлопці хвилюються, аби не довелось скуштувати гарбузової каші.
Від цього дня розпочинається "молоде бабине літо", яке триває до 11 вересня.

        Просимо сьогодні Богородицю оберігати Україну та її громадян!

середа, 27 серпня 2014 р.

Літературний календар вересня

10 вересня ­– 120 років від дня народження Олександра Петровича Довженка (1894-1956), українського прозаїка, кінодраматурга.
11 вересня ­– 150 років від дня народження Павла Арсеновича Грабовського (1864-1902), українського поета, публіциста, перекладача.
13 вересня ­– 180 років від дня народження Анатолія Патрикійовича Свидницького (1834-1871), українського прозаїка.
85 років від дня народження Івана Олексійовича Світличного (1929-1992), українського письменника.
17 вересня ­– 150 років від дня народження Михайла Михайловича Коцюбинського (1864-1913), українського письменника.
23 вересня ­– 80 років від дня народження Миколи Миколайовича Ільницького (1934), українського літературознавця, критика, поета.
75 років від дня народження В'ячеслава Михайловича Мальця (1939), українського прозаїка.
24 вересня ­– 120 років від дня народження Романа Григоровича Купчинського (1894-1976), українського поета.
28 вересня ­– 85 років від дня народження Дмитра Васильовича Павличка
                      (1929), українського поета.

Українська мова

До уваги учнів 10 класу моєї групи!
      У 2014-15 н.р. на уроках української мови ми будемо користуватися не тільки тим підручником, який видано. Тому раджу завантажити підручник О.Глазової та Ю.Кузнецова, матеріали якого ми будемо використовувати. 
      У подальшому рекомендовані матеріали чи посібники будуть доповнюватися.

      Завантажити підручник можна тут:
Українська мова. Підручник для 10 класу. О.П.Глазова, Ю.Б.Кузнецов.

вівторок, 26 серпня 2014 р.

Зміни у програмі (українська література)

З метою удосконалення навчальної програми з української літератури для 6 класу у 2014-15 н.р. з обов’язкового вивчення вилучено твір Оксани Іваненко «Друкар книжок небачених»  з  розділу «Загадково прекрасна і славна давнина України» та додано такі твори:

- Володимир Рутківський. «Джури козака Швайки» до розділу «Загадково прекрасна і славна давнина України»;  

- Ігор Калинець. «Писанки»; «Стежечка», «Блискавка», «Веселка», «Криничка», «Дим» (зі збірки «Дивосвіт» - на вибір) (поезії) до розділу «Я і світ».

Зміни у програмі (українська література)

З метою удосконалення навчальної програми з української літератури для 5 класу у 2014-15 н.р. з обов’язкового вивчення вилучено поезії Євгена Гуцала «Зірка», «Чарівники», «Журавлі високі пролітають…» з розділу «Рідна Україна. Світ природи» та додано такі твори:

Олександр Олесь. «Заспів», «Україна в старовину», «Похід на Царгород» (поезії); 

Зірка Мензатюк. «Таємниця козацької шаблі» до розділу «Історичне минуле нашого народу».

понеділок, 25 серпня 2014 р.

Щиро про наболіле...

Теперішні події на Сході України не залишають байдужим жодного українця, кожен молиться за Україну та її героїв, які сьогодні захищають цілісність своєї держави, ризикуючи власним життям. Революція гідності показала силу та єдність українського народу, а війна на Сході – прагнення до волі та захист своєї Батьківщини. Чи могли ми подумати, що у 21 столітті зі зброєю в руках доведеться відстоювати цілісність України?.. Чоловіки, які ніколи не брали в руки зброю, сьогодні на передових боронять свою державу. На жаль, багато із них повернулися із поля бою в домовинах, але ми щиро віримо, що їхня смерть, як і смерть Небесної сотні, – не даремна, і невдовзі над усією Україною замайорять синьо-жовті стяги перемоги. Слава Україні! Слава її героям!

Наші учні теж не залишаються осторонь подій в Україні і свої переживання та мрії втілюють у віршах.

*    *    *    *    *
Як хочеться мирного неба,
А більше нічого й  не треба….
Всі мрії кудись подівались,
Одне лиш бажання зосталось…

Одне лише  губи шепочуть,
Рідних не втратити хочуть,
Дітей і батьків розлучати, 
Це ніби в дитинство стріляти.

Страшне слово "ВІЙНА" вже стоїть на порозі,
І сховатись від нього ніде ти не в змозі.
Попіл тьмяний, як ворон, по  небу літає,
Страх безнадійний серденько крає.    

Але потрібно всім разом триматись,
Разом триматись  і не здаватись, 
Знаю: за нами правда, знаю, що з нами віра,
І не стане Україна наша  на коліна.
Учениця 5-Г класу
Фесовець Злата

*    *    *    *    


Пітьма. Безкрая і порожня.
Гнітюча, мертва тишина.
Зі спогадів – куля ворожа.
Ще біль. Я падаю до дна.

Холодна ніч. Лиця солдатів.
Я – серед них. Зброя в руках.
А потім – біль. Не можу встати.
Безмежний холод. Відчай. Страх.

Далі був морок. Я заснув.
Це лише сон. А може, й ні.
Міраж чи правда? Не відчув.
Я бачу щось. Там, в далині.

Брати, кохана, моя ненька!
Обличчя журні та в сльозах.
Чому ж сумуєш ти, рідненька?
Що це таке? Свічки в руках?

А що це поруч? Це… труна?
Ні! Це не так! Не може буть!
Не йму я віри! Це – брехня!
Не хочу йти в останню путь!

Та що хотіть… Я вже пішов…
Як би ж то знать, що не дарма…
Що не дарма та ллється кров,
Що не дарма трива війна…

За що? Чом я? Невже згрішив?
Невже я кривду заподіяв?
Чому життя своє зложив?
Зотліли молодість і мрії…

Я ж юним був, я хотів жить!
Любить людей і білий світ!
Любити, а не кров їх лить!
Не згинуть в дев’ятнадцять літ!

Навіщо, люди, нам війна?!
Для чого розбрат і безумства?
Це ж… не одна така труна!
Певно, рікою сльози ллються!

Війна… А хто і з ким воює?
Ми ж наче браття, чи не так?
Коли брат брата вже не чує…
Це явно кінця світу знак…

Пітьма. Безкрая і порожня.
Чекає людство в майбутті.
Як жаль, що це не знає кожен.
Поки є сильним. При житті.
Учень 11-Б класу
Лучко Роман


*    *    *    *    
До вашої уваги відеоролик учнів нашої школи Кормича Лева, Лучка Романа та їх друзів на тему миру. Їх робота була представлена на конкурсі від каналу 1+1. 



 А ще пісня студії "95 квартал", яка продовжує тему

24 серпня – День Незалежності України

День Незалежності України — державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою відтворення держави Україна в її сучасному вигляді.
Уперше День Незалежності України було відзначено 16 липня 1991 року — в пам'ять про те, що рік тому — 16 липня 1990 року — Верховна Рада Української РСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Одночасно того ж 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила постанову «Про День проголошення незалежності України». 
Згодом, 18 червня 1991 року, було внесено відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, унаслідок чого у переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня — День незалежності України».
Оскільки 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалилаАкт проголошення незалежності України, який 1 грудня 1991 року підтвердив народ на Всеукраїнському референдумі, виникла потреба змінити дату святкування Дня незалежності України. Тож 20 лютого 1992 року Верховна Рада України  ухвалила постанову «Про День незалежності України». 

Відповідно до цього 5 червня 1992 року Верховна Рада України постановила, щоб у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня — День незалежності України» замінити словами «24 серпня — День незалежності України». Тому від 1992 року День незалежності України щороку відзначається 24 серпня.

23 серпня – День державного прапора України

23 серпня відзначається День Державного Прапора України. Це свято з'явилося завдяки підписанню Президентом України Леонідом Кучмою Указу № 987/2004 «Про День Державного Прапора України» від 23.08.2004. Цей Указ було доповнено Указом Президента України Віктора Ющенка № 602/2009 «Про внесення змін до Указу Президента України від 23 серпня 2004 року N 987». До 2004 року День українського прапора відзначали тільки в Києві у вигляді муніципального свята.
Символ державності України — прапор — докладно описаний в Конституції України. Після проголошення незалежності держави прапором України називають полотно з двох рівновеликих частин синього і жовтого кольору. При цьому співвідношення ширини полотна до його довжини — 2:3. Такі стандарти закріплені конституційно.
У новий час вперше такий прапор було піднято над будівлею Верховної Ради України 24 серпня 1991 року. Саме в цей день був проголошений акт про незалежність країни.
Історія нинішнього синьо-жовтого прапора, який і прославляє День Державного Прапора України, дуже давня. Починаючи з часів хрещення Русі, ці кольори завжди були присутні на прапорах Української держави різних століть. Приблизно в тому ж варіанті, як ми бачимо його зараз, український прапор було піднято у Львові в червні 1848 року. У 1917-1919 роках навіть більшовики користувалися в Україні синьо-жовтим прапором.

Синій колір на прапорі Україна означає мирне небо, а жовтий — пшеничні ниви, хоча зараз ведеться дискусія з приводу того, щоб кольори поміняти місцями: жовтий зверху – символ сонця, а синій знизу – води. Як виглядатиме жовтий тризуб на жовтому тлі – не продумано, адже кольори однакові і тризуба видно не буде.

Дізнатися більше про історію українського прапора можна із відео.


понеділок, 18 серпня 2014 р.

19 серпня - Спаса

19 серпня за новим стилем  свято Преображення Господнього, або СпасаЦерковна назва цього свята повязана із тим, що Ісус Христос, відкривши учням, що Йому слід постраждати, бути вбитим і на третій день воскреснути, завів трьох апостолів – Петра, Якова та Івана на гору Фавор і преобразився перед ними: обличчя Його просяяло, як сонце, одяг зробився білим, як сніг. Преображення Христове супроводжувалося появою старозавітних пророків Мойсея й Іллі, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Усіх їх осінила світла хмарина, і з неї почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав. Його слухайтеся!». 
Народна назва пов’язана з тим, що у цей день святять груші, яблука, тому й називають Другим, або Яблучним, Спасом. Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими, можуть уже починатися приморозки, а тому й ка­жуть: «Прийшов Спас, держи рукавиці про за­пас!»
На Спаса поминають померлих. За народньою міфологією, це третій виступ мер­ців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з'являються на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса. Наш народ вірить, що предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи...
Святковою стравою на Спаса є печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готують також пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушівником – киселем зі свіжих груш.

Із цим днем пов’язані й приказки та прикмети:

·        Прийшов Спас — пішло літо від нас.
·        Після другого Спаса — дощ хлібогній.
·        Якщо антонівка вродила — наступного року хліб уродить.
·        Із Спаса — Преображення погода преображається.
·        Прийшов другий Спас — бери рукавиці про запас.
·        Минув Спас — держи кожух про запас.
·        Як прийде Спас, комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) — забере їх нечиста.
·        Якщо на Спаса нема дощу, то це прикмета, що буде гарна суха осінь. Дощів небагато буде.

·         Якщо на Спаса йде дощ, січень наступного року буде сніжний, якщо жарко — січень морозяний.

Використано матеріали Інтернету.

четвер, 14 серпня 2014 р.

14 серпня - Маковея

       14 серпня за новим стилем в народі відзначають свято Маковея, яке в церковному календарі називається днем семи мучеників Маковеїв. Церква відзначає пам'ять семи мучеників: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, їх матері Соломії та вчителя їх Єлеазара, які в 166 р до н. е. очолили повстання за віру в єдиного Бога і були за це жорстоко покарані.
У цей день у церквах святять воду, квіти і мак, зв’язуючи їх у букет і обв’язуючи червоною стрічкою. Такий букет називається «маковійчик», або «маковейка». До нього кладуть чорнобривці, жоржини, айстри, гвоздики, барвінок, а також різні трави: васильки, м'яту, чебрець, любисток, петрові батоги, полин, деревій, будяк-пристрітник.
Кожна квітка в букеті мала своє призначення: м'ята мала оберігати сім'ю від усякої напасті й додавати здоров'я, ласкавці — щоб у родині була ласка, злагода та щирість, сонях уособлювався з небесним світилом, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин. 
    Серед квітів у букеті обов’язково присутні великі достиглі голівки маку. Сакральний статус маку в українців був доволі високим. Ним обсипали корів і господу «від усього лихого»Цікаво, що навіть зараз дехто з міських жителів зберіг цю народну традицію ставлення до маку як до оберегу. Наприклад, посипають маком біля порогу квартири, де народилася дитина, щоб її не наврочила якась людина, що прийде провідати породіллю.
    Окрім звичайного городнього маку, дівки-чарівниці на Маковея святили мак-видюк (самосійний, дикий мак), що в народному знахарстві вважається засобом проти чародійства, а також проти упирів і так званих «ходячих покійників». Таким маком треба було обсипати навкруги себе або обсипати дім – зробити магічне коло з маку – тоді всі вроки і хитрощі відьми пропадуть безслідно. За народними уявленнями, відьма або упир не могли заподіяти людині шкоди, аж поки не визбирають весь мак до зернини. Вважалося, що відьми дуже боялися такого маку, особливо з першої маківки, яку вони намагалися вирвати на чужому городі. 
Після освячення маковійчика кладуть за образами, і він зберігається там аж до весни, а деякими травами і маком користуються за необхідності, адже «освячене зело до всякої слабості здібне». Наші пращури навесні мак розсівали по городу, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітали до кіс – «щоб не випадало з голови волосся». 
Свято Маковея в народі називають Першим Спасом (Другий Спас, яблучний святкують 19 серпня), медовим Спасом або Спасом на воді. Такі назви пов’язані із певними прикметами та традиціями у цей день.
Медовим його називають тому, що вулики до того часу наповнюються медом і традиційно пасічники починали медозбір та освячували мед у церкві. Спасом на воді – хворі пропасницею купалися в цей день у річці, бо вода на Маковея вважається цілющою. Освячена цього дня вода цінується не менше стрітенської і вважається надзвичайно корисною від усіх хвороб. У цей день святили також колодязі та воду в річках.
 У Перший Спас починається Успінський піст — «спасівка», який триває два тижні, тому віруючі намагаються зранку нічого не їсти, аж поки не вип'ють свяченої води. На Маковея готують пісний борщ з грибами. А також обрядовою іжею є «шулики» або «ломанці». Готують їх так: печуть пісні коржі на соді, ламають на дрібні шматочки і заливають свіжовикачаним медом з перетертим маком. Цю страву залюбки їдять діти.
У народі кажуть, що Перший Спас — це проводи літа. Цього дня починають відлітати ластівки. Ластівка весну починає і осінь накликає.

Використано матеріали Інтернету.